Обробка є однією з основних операцій, що виконуються над інформацією, та головним засобом збільшення обсягу та різноманітності інформації.

Засоби обробки інформації – це всілякі пристрої та системи, створені людством, і в першу чергу комп'ютер – універсальна машина для обробки інформації.

p align="justify"> Комп'ютери обробляють інформацію шляхом виконання деяких алгоритмів.

Живі організми та рослини обробляють інформацію за допомогою своїх органів та систем.

Обробка інформації - процес планомірної зміни змісту чи форми подання інформації.

Обробка інформації здійснюється відповідно до певних правил деяким суб'єктом або об'єктом (наприклад, людиною або автоматичним пристроєм). Його називатимемо виконавцем обробки інформації.

Виконавець обробки, взаємодіючи із зовнішнім середовищем, отримує з неї вхідну інформацію, що піддається обробці. Результатом обробки є вихідна інформація, що передається зовнішньому середовищу. Таким чином, зовнішнє середовище виступає як джерело вхідної інформації та споживача вихідної інформації.

Обробка інформації відбувається за певними правилами, відомими виконавцю. Правила обробки, що є описом послідовності окремих кроків обробки, називаються алгоритмом обробки інформації.

Виконавець обробки повинен мати у своєму складі обробний блок, який назвемо процесором, і блок пам'яті, в якому зберігаються як оброблювана інформація, так і правила обробки (алгоритм).

Пояснюючи тему “Обробка інформації”, слід наводити приклади обробки як пов'язані з отриманням нової інформації, так і пов'язані зі зміною форми подання інформації.

Перший тип обробки: обробка, пов'язана з здобуттям нової інформації, нового змісту знань. До цього типу обробки належить вирішення математичних завдань. До цього типу обробки інформації належить рішення різних завдань шляхом застосування логічних міркувань.

Наприклад, слідчий за деяким набором доказів знаходить злочинця; людина, аналізуючи обставини, що склалися, приймає рішення про свої подальші дії; вчений розгадує таємницю стародавніх рукописів тощо.

Другий тип обробки: обробка, пов'язана зі зміною форми, але не змінює змісту. До цього типу обробки інформації відноситься, наприклад, переклад тексту з однієї мови іншою: змінюється форма, але має зберегтися зміст. Важливим видом обробки інформатики є кодування. Кодування - це перетворення інформації на символьну форму, зручну її зберігання, передачі, обробки.

Структурування даних може бути віднесено до другого типу обробки. Структурування пов'язані з внесенням певного порядку, певної організації у сховище інформації. Розташування даних у алфавітному порядку, угруповання за деякими ознаками класифікації, використання табличного чи графового представлення - усе це приклади структурування.

Особливим видом обробки інформації є пошук. Завдання пошуку зазвичай формулюється так: є деяке сховище інформації - інформаційний масив (телефонний довідник, словник, розклад поїздів та ін.), потрібно знайти в ньому потрібну інформацію, що відповідає певним умовам пошуку (телефон даної організації, переклад даного слова на англійську мову, час відправлення даного поїзда). Алгоритм пошуку залежить від методу організації інформації. Якщо інформацію структуровано, то пошук здійснюється швидше, його можна оптимізувати.

Системи обробки інформації

Централізована передбачає наявність ВЦ. При цьому способі користувач доставляє на ВЦ вихідну інформацію та одержують результати обробки у вигляді результативних документів. Особливістю такого способу обробки є складність і трудомісткість налагодження швидкого, безперебійного зв'язку, велика завантаженість ВЦ інформацією (бо великий обсяг), регламентацією термінів виконання операцій, організація безпеки системи від можливого несанкціонованого доступу.

Децентралізована обробка. Цей метод пов'язані з появою ПЕОМ, дають можливість автоматизувати конкретне робоче місце. В даний час існують три види технологій децентралізованої обробки даних.

Перша ґрунтується на персональних комп'ютерах, не об'єднаних у локальну мережу (дані зберігаються в окремих файлах та на окремих дисках). Для отримання показників провадиться перезапис інформації на комп'ютер. Недоліки: відсутність взаємопов'язання задач, неможливість обробки великих обсягів інформації, низька захищена від несанкціонованого доступу.

Другий: ПК об'єднані в локальну мережу, що веде до створення єдиних файлів даних (але не розрахований великі обсяги інформації).

Третій: ПК, об'єднані в локальну мережу, в яку включаються спеціальні сервери (з режимом «клієнт-сервер»).

Розподілений спосіб обробки даних заснований на розподілі функцій обробки між різними ЕОМ, включеними до мережі. Цей спосіб може бути реалізований двома шляхами: перший передбачає установку ЕОМ в кожному вузлі мережі (або на кожному рівні системи), при цьому обробка даних здійснюється однією або декількома ЕОМ в залежності від реальних можливостей системи та її потреб на даний момент часу. Другий шлях - розміщення великої кількості різних процесорів усередині однієї системи. Такий шлях застосовується в системах обробки банківської та фінансової інформації, там, де необхідна мережа обробки даних (філії, відділення тощо). Переваги розподіленого способу: можливість обробляти у задані терміни будь-який обсяг даних; високий ступінь надійності, тому що при відмові одного технічного засобу є можливість моментальної заміни його на інший; скорочення часу та витрат на передачу даних; підвищення гнучкості систем, спрощення розробки та експлуатації програмного забезпечення тощо. Розподілений метод полягає в комплексі спеціалізованих процесорів, тобто. кожна ЕОМ призначена на вирішення певних завдань, чи завдань свого рівня.

Наступний спосіб обробки даних – інтегрований. Він передбачає створення інформаційної моделі керованого об'єкта, тобто створення розподіленої бази даних. Такий спосіб забезпечує максимальну зручність для користувача. З одного боку, бази даних передбачають колективне користування та централізоване управління. З іншого боку, обсяг інформації, різноманітність розв'язуваних завдань потребують розподілу бази даних. Технологія інтегрованої обробки інформації дозволяє покращити якість, достовірність та швидкість обробки, тому що обробка проводиться на основі єдиного інформаційного масиву, одноразово введеного в ЕОМ. Особливістю цього способу є відділення технологічно та за часом процедури обробки від процедур збору, підготовки та введення даних.

У сучасних системах обробки інформації використовуються цифрові технології, що виключають паперовий носій та здійснюють обмін даними по мережі між АРМ технології, припускають також об'єднання спільних зусиль групи співробітників над вирішенням будь-якої задачі (тобто організацію в мережі робочої групи), обмін думками в ході обговорення у мережі будь-якого питання у режимі реального часу (телеконференція), оперативний обмін матеріалами через електронну пошту, електронні дошки оголошень тощо. Для таких систем, що охоплюють роботу підприємства в цілому, набув поширення термін «корпоративні системи управління бізнес-процесами». Для таких систем характерне використання технології «клієнт-сервер», у тому числі підключення віддалених користувачів через глобальну мережу Internet. Не рідкість, коли система об'єднує в загальний інформаційний простір понад 40 тисяч користувачів, що розміщуються по різних країнах та континентах. Одним із таких прикладів може бути компанія McDonalds, яка має свої підрозділи по всьому світу, у тому числі й в Україні.

Обробка цифрової інформації

В електронних пристроях існують два основні способи обробки інформації: аналоговий та цифровий.

Принциповою особливістю аналогового способу обробки інформації є можливість плавного у певних межах) зміни величин електричних сигналів, відповідних змінним системи. Усі перетворення здійснюються практично миттєво.

При цифровому способі обробки інформації кожній змінній величині в системі ставиться у відповідність її цифровий код. Функціональні залежності в системі реалізуються шляхом безпосереднього вирішення рівнянь системи тими чи іншими чисельними методами заздалегідь закладеною програмою. Пристрій, що реалізує це рішення, називається процесором.

Відмінною особливістю цифрових систем управління є дискретизація сигналу за рівнем, величина якої визначається розрядністю обчислень. Так, у випадку 8-розрядної системи весь діапазон зміни значення сигналу ділиться на 256 ділянок і цифровий код, відповідний цьому сигналу може приймати лише одне з 256 значень. Це, мабуть, накладає обмеження на точність цифрової системи управління. Внаслідок цього довгий час у прецизійних системах продовжували (і в ряді випадків продовжують) використовувати аналогові методи обробки інформації. Проведемо порівняльний аналіз. Нехай в аналоговій системі деякий сигнал, в амплітуді якого закладено інформацію, може змінюватися в межах від 0 до 10 В. Рівень шуму при цьому не перевищує 1 мВ. Для достовірної передачі інформації, що виключає вплив шумів, мінімальне збільшення сигналу повинно становити як мінімум 1 мВ.

Для передачі такої кількості інформації в цифровому коді необхідно мати розрядність як мінімум 14 двійкових розрядів. Отже, цифрові системи з меншою розрядністю поступатимуться за точністю описаної аналогової системи. Однак, за наявності розрядності, більшої ніж 14 біт цифрова система може не тільки не поступатися, а й перевищувати аналогову точності оскільки її параметри не змінюються з плином часу і не таких зовнішніх факторів як температура, вологість і т.п., що у великій ступеня властиво практично всім аналоговим системам.

Т.ч., в даний час, завдяки всьому перерахованому йде повномасштабне впровадження мікропроцесорної техніки практично у всі сфери діяльності, де ще вчора панували аналогові методи обробки інформації.

У сучасній перетворювальній техніці мікроконтролери виконують не тільки роль безпосереднього управління напівпровідниковим перетворювачем за рахунок вбудованих спеціалізованих периферійних пристроїв, а й роль цифрового регулятора, системи захисту та діагностики, а також системи зв'язку з технологічною мережею вищого рівня.

Останнім часом з'явилася низка мікроконтролерів, спеціалізованих для завдань управління напівпровідниковими перетворювачами. Їх обчислювальне ядро, побудоване, зазвичай, з урахуванням т.зв. “процесорів цифрової обробки сигналів”, адаптовано виконання рекурентних поліноміальних алгоритмів цифрового регулювання. Вбудовані периферійні пристрої включають багатоканальні генератори ШИМ-сигналів, аналого-цифрові перетворювачі, блоки векторних перетворень координат, таймери-лічильники, Watcdog-таймери і т.д. Прикладами таких пристроїв можуть бути мікроконтролери ADMC330 фірми Analog Devices, TMS320C240 фірми Texas Instruments, 56800 фірми Motorola, векторний співпроцесор ADMC200 фірми Analog Devices.

Перший процесор, як програмно функціонуючий пристрій, здатне виконувати арифметичні та логічні операції, а також здійснювати розгалуження алгоритму свого функціонування залежно від результату попередніх обчислень, було створено у 40-х роках нашого століття США фахівцями фірми IBM. Він являв собою пристрій на електро-механічних реле, займав кілька поверхів будівлі, мав вкрай низьку швидкодію та надійність, і був придатний лише для дуже вузького класу специфічних обчислень. У міру прогресу електронної техніки удосконалилася та елементна база для побудови процесорів. З'являлися процесори на електронних лампах, транзисторах, дискретних логічних мікросхем малого ступеня інтеграції. У міру вдосконалення процесори мали все менші габаритні розміри, споживали все менше енергії, мали все більшу продуктивність і надійність. Однак вони все ще були мало придатні для виконання операцій управління в реальному масштабі часу, а тому використовувалися в основному тільки для певного класу обчислювальних завдань.

Справжня революція у обчислювальній техніці відбулася після появи першого т.зв. "мікропроцесора", тобто. процесора, виконаного у вигляді однієї мікросхеми великого ступеня інтеграції. Це був 4-розрядний мікропроцесор 4004 фірми INTEL. У 1973 р. фірма INTEL випускає 8-розрядний мікропроцесор 8080, а 1978 р. - 16-розрядний мікропроцесор 8086, має 29 тисяч транзисторів на кристалі і початкову вартість 360$. Еволюція мікропроцесорів мала всі темпи, що прискорюються і що з'явився на ринку в 1993 р. мікропроцесор INTEL PENTIUM мав уже 3.2. млн. транзисторів на кристалі та початкову вартість 878 $. Основними напрямками еволюції мікропроцесорів були (і є) збільшення розрядності одночасно вироблених обчислень та зменшення часу виконання обчислень.

Мікропроцесор-програмно-керований пристрій, призначений для обробки цифрової інформації та управління процесом цієї обробки, виконаний у вигляді однієї (або декількох) інтегральної схеми з високим ступенем інтеграції електронних елементів.

Зменшення вартості, споживаної потужності та габаритних розмірів, підвищення надійності та продуктивності мікропроцесорів сприяли значному розширенню сфери їх використання. Поряд із традиційними обчислювальними системами вони все частіше стали використовуватися в завданнях управління. У цьому перед мікропроцесором ставилися завдання програмного управління різними периферійними об'єктами у часі.

Управління обробкою інформації

Ручні ІВ характеризуються відсутністю сучасних технічних засобів переробки інформації та виконання всіх операцій людиною. Наприклад, про діяльність менеджера у фірмі, де відсутні комп'ютери, можна говорити, що він працює з ручною ІВ.

Автоматичні ІВ виконують усі операції з переробки інформації без участі людини.

Автоматизовані ІС припускають участь у процесі обробки інформації та людини, і технічних засобів, причому головна роль приділяється комп'ютеру. У сучасному терміні "інформаційна система" вкладається обов'язково автоматизація системи. Автоматизовані ІС, враховуючи їх широке використання в організації процесів управління, мають різні модифікації і можуть бути класифіковані, наприклад, характер використання інформації та у сфері застосування.

Зростання обсягів інформації в інформаційній системі організацій, потреба у прискоренні та складніших способах її переробки викликають необхідність автоматизації роботи інформаційної системи, тобто автоматизації обробки інформації.

У неавтоматизованій інформаційній системі всі дії з інформацією та рішення здійснює людина. Автоматизація процесів обробки інформації призводить до появи в рамках алгоритмів обробки вирішальних правил, що може призвести до переростання чистої інформаційної системи в інформаційну систему управління. У рамках останньої частково реалізовано й функції людини щодо прийняття рішень.

Автоматизована інформаційна система управління організацією - взаємопов'язана сукупність даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартів процедур, призначених для збору, обробки, розподілу, зберігання, видачі (надання) інформації відповідно до вимог, що випливають із цілей організації. Як правило, це система для підтримки прийняття рішень та виробництва інформаційних продуктів, що використовує комп'ютерну інформаційну технологію, а також персонал, що взаємодіє з комп'ютерами та телекомунікаціями. Технологія роботи в комп'ютеризованій інформаційній системі має бути доступною для розуміння фахівцям. Система забезпечує підтримку динамічної інформаційної моделі економічного об'єкта задоволення інформаційних потреб користувачів і прийняття управлінських рішень.

Зазвичай автоматизовані ІС включають автоматизовані робочі місця (АРМ) фахівців, засоби комунікації та обміну інформацією. Все це дозволяє ефективно автоматизувати роботу. Ефективність застосування ІВ для управління економічними об'єктами (підприємствами, банками, торговими організаціями, державними установами тощо) залежить від здатності оперативно готувати управлінські рішення, адаптуватися до змін довкілля та інформаційних потреб користувачів.

Інформаційна технологія - це інфраструктура, що забезпечує реалізацію інформаційних процесів (збирання, обробки, накопичення, зберігання, пошуку та розповсюдження інформації). ІТ призначені для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, підвищення їх надійності та оперативності. До складу IT входять апаратні та програмні засоби, дані, телекомунікації.

Функціональні підсистеми - це спеціалізовані програми, призначені забезпечити обробку та аналіз інформації для підготовки даних та прийняття рішень у конкретній функціональній галузі на базі IT. До складу функціональних підсистем та додатків входять - виробництво, бухгалтерія, фінанси, кадри, маркетинг, збут.

Управління ІВ - це компонент, який забезпечує оптимальну взаємодію ІТ, функціональних підсистем та пов'язаних з ними фахівців, розвиток ІВ протягом усього життєвого циклу. ІВ здійснює управління персоналом, користувачами, оперативне, фінансове, безпекою, якістю, розвитком ІВ.

Кожна автоматизована ІС орієнтована на виконання певних функцій у відповідній галузі застосування.

Економічні інформаційні системи (ЕІС), пов'язані з наданням та обробкою інформації для різних рівнів управління економічними об'єктами. Ця інформація дозволяє здійснювати функції обліку, контролю, аналізу, планування та регулювання з метою прийняття ефективних управлінських рішень. За рівнями управління ЕІС поділяються на державні, регіональні та муніципальні. По об'єктах управління ЕІС поділяються на промислові та непромислові.

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) - це аналітичні ІВ, які забезпечують можливості вивчення стану, прогнозування, розвитку та оцінки можливих варіантів поведінки на основі аналізу даних, що відображають результати діяльності об'єкта протягом певного часу. СППР виробляють інформацію, яка приймається людиною до відома та на підставі якої приймається рішення.

СППР є системи, розроблені для підтримки процесів прийняти рішень менеджерами в складних слабоструктурованих ситуаціях, пов'язаних з розробкою та прийняттям рішень. На розвиток СППР істотно вплинули вражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, зокрема телекомунікаційні мережі, персональні комп'ютери, динамічні електронні таблиці, експертні системи.

На рівні стратегічного управління використовується низка СППР, зокрема для довго-, середньо- та короткострокового, а також для фінансового планування, включаючи систему для розподілу капіталовкладень. Орієнтовані на операційне управління СППР застосовуються в галузях маркетингу (прогнозування та аналіз збуту, дослідження ринку та цін), науково-дослідних та конструкторських роботах, в управлінні кадрами. Операційно-інформаційне застосування пов'язане з виробництвом, придбанням та обліком товарно-матеріальних запасів, їх фізичним розподілом та бухгалтерським обліком.

Виконавчі інформаційні системи (BIС) - це комп'ютеризовані системи, які призначені для забезпечення поточної та відповідної інформації топ-менеджерів для підтримки виконавчих рішень на базі використання мережевих робочих станцій. ВІС є інструментальними засобами забезпечення підготовлених на носіях звітів у постійному форматі або інструкцій для виконавчих керівників найвищого рівня. Вони пропонують якісну підготовку звіту та можливості для навчання. ВІС відносять до класу спеціалізованих СППР, які допомагають виконавцям аналізувати важливу інформацію та використовувати відповідні інструментальні засоби, щоб спрямовувати її для створення стратегічних рішень в організації. Так, БІС допомагають виконавцям розробляти більш точне та актуальне цілісне зображення операцій організації, а також конкурентів, постачальників та споживачів (замовників).

Спеціалізація БІС – моніторинг подій та трендів як внутрішніх, так і зовнішніх. Маючи своєчасну та ширшу інформацію та відповідні інструментальні засоби, менеджери вищого рівня краще готуються до прийняття стратегічних змін для використання можливостей організації та усунення проблем. ВІС можуть бути конкурентною зброєю та інструментальним засобом стратегічного планування; покращувати якість рішень, що створюються на найвищому рівні; зменшувати обсяг часу на виявлення проблем; покращувати якість планування на верхніх рівнях управління організацією; забезпечувати механізм для покращення контролю в організації та швидше та кращий доступ до даних та моделей.

Оскільки БІС призначені для верхнього рівня управління та для розгляду стратегічних альтернатив, система має бути адаптованішою до процесу управління, ніж загальні СППР. Крім того, розробники повинні використати творчий підхід у розвитку ініціатив для заохочення використання системи найвищим керівництвом. Проектування БІС має керуватися ретельніше, ніж інші розробки СППР, враховуючи тип рішень та тип користувача.

Інформаційно-пошукові системи здійснюють введення, систематизацію, зберігання, видачу інформації на запит користувача без складних перетворень даних.

Інформаційно-обчислювальні системи здійснюють усі операції переробки інформації за певним алгоритмом. Серед них можна провести класифікацію за ступенем впливу виробленої вихідної інформації на процес прийняття рішень та виділити два класи: керуючі та ті, що радять.

Керуючі ІВ виробляють інформацію, на підставі якої людина приймає рішення. Для цих систем характерні тип завдань розрахункового характеру та обробка великих обсягів даних.

ІС, радять виробляють інформацію, яка приймається людиною до відома і не перетворюється негайно на серію конкретних дій. Їх характерна обробка знань, а чи не даних. Для цих систем характерні тип завдань розрахункового характеру та обробка великих обсягів даних.

Крім всіх перелічених категорій ІВ ще інтегровані інформаційні системи, призначені для автоматизації всіх функцій управління, щодо функціонування економічного об'єкта (від виконання наукових досліджень, проектування, виготовлення, випуску та збуту до аналізу експлуатації системи).

Автоматизована обробка інформації

Автоматизована обробка інформації з обліку основних засобів створює передумови для відмови від ручного ведення картотеки, звільнення працівників бухгалтерії від виконання ручних операцій з обліку надходження та вибуття основних засобів, розрахунку амортизаційних відрахувань, складання вручну бухгалтерських записів та звітних форм.

Автоматизована обробка інформації по зведеному синтетичному обліку передбачає обов'язкового умови переклад на автоматизовану обробку всіх ділянок бухгалтерського обліку. Обробка інформації цьому ділянці має особливості. Автоматизована обробка інформації пред'являє підвищені вимоги до якості роботи каналу зв'язку, що визначається швидкістю передачі та її достовірністю. Особливістю автоматизованої обробки інформації з обліку виробничих запасів необхідність оперативної обробки багатьох документів.

Для автоматизованої обробки інформації про надійність дані з первинних форм обліку переносяться на спеціальні карти обліку несправностей, розроблені з урахуванням автоматизованої обробки.

Для автоматизованої обробки інформації графічні текстові скорочення є прийнятними, хоча в усне мовлення вони можуть і не увійти.

p align="justify"> Технологічний процес автоматизованої обробки інформації включає етапи заповнення первинних документів, перенесення з них даних на машинні носії, обробки інформації на ЕОМ. У процесі такої обробки інформацію вносяться помилки як внаслідок недостатньої надійності технічних засобів, і з вини людини-оператора. Мета системи автоматизованої обробки інформації полягає у узагальненні та перетворенні вихідної інформації для отримання відомостей, які на даний момент необхідні прийняття рішення.

Для забезпечення автоматизованої обробки інформації використовують первинні або вторинні перетворювачі, що забезпечують вихідний сигнал напруги. До них відносяться індуктивні, трансформаторні, вихрострумові, механотронні, пневмомехонотронні, растрові, фотоелектричні та деякі інші типи перетворювачів.

При проектуванні автоматизованої обробки інформації важливе значення має вивчення її елементів у трьох основних аспектах: прагматичному, семантичному та синтактичному.

Ефективне функціонування системи автоматизованої обробки інформації (САОІ) з безпеки життєдіяльності в сучасних умовах практично неможливе без відповідного математичного забезпечення. Під математичним забезпеченням САОІ розуміється вибір математичних методів, адекватних для обробки соціологічних, соціально-економічних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших даних (показників умов праці на робочих місцях, стану охорони праці, працездатності, професійної захворюваності та виробничого травматизму, оцінки їх впливу на ефективність виробництва, продуктивність праці тощо) та відповідних програм, що реалізують зазначені методи.

Зростання розуміння важливості автоматизованої обробки інформації та зростання інформаційних потоків безперервно стимулює пошук принципово нових методів та засобів зберігання інформації.

Нижче показано технологію автоматизованої обробки інформації з обліку праці та її оплати з прикладу даного програмного комплексу.

Всі перелічені системи принципово нової автоматизованої обробки інформації являють не що інше, як декомпозицію засобів прийняття рішень щодо фаз життєвого циклу системи: передпроектні науково-дослідні роботи, проектування, створення та функціонування. Фази розмежовують процес життя системи у часі, що дозволяє розробляти системи для різних часових фаз процесу. Принцип системного підходу не дозволяє ізольовано розглядати окремі часові фази. Наслідки від ухвалення масштабного рішення на будь-якій тимчасовій фазі обов'язково позначаться не тільки протягом цієї фази, але й на всіх наступних. Наприклад, грубий прорахунок на стадії проектування розробки родовища, зазвичай, важко або взагалі неможливо виправити на наступних стадіях.

Підприємства, що здійснюють автоматизовану обробку інформації, мають велику кількість персоналу, що веде збір та перевірку даних, складання та ведення різного роду класифікаторів та шифраторів. Досить сказати, що на заводах, які досягли певних успіхів у впровадженні АСУП, такі підрозділи досягають за чисельністю 50 і більше осіб. Створення автоматизованих систем управління та обробки інформації. Індустріальний підхід до автоматизованої обробки інформації визначає і вид ціни на неї – оптова. Це стосується насамперед звітної інформації, індивідуальні витрати на збирання та обробку якої близькі до суспільно необхідних витрат. До аналітичної інформації, споживчі властивості якої збільшуються та процес формування якої носить індивідуальний характер, що відображається у більш високих витратах, застосуємо договірний підхід у ціноутворенні. У рівні ціни відображається і тимчасовий аспект надання інформації, оскільки її обробка в пакетному режимі триваліша, але дешевша, ніж у діалоговому режимі.

Якщо організації застосовується автоматизована обробка інформації, то навпроти кожного рядка у спеціально відведеному полі може бути проставлені відповідні коди. Система кодування повинна бути розроблена самою організацією або передбачена у програмному забезпеченні.

Розробка та впровадження системи автоматизованої обробки інформації здійснюються у черговості, встановленій технічним завданням. Зміст першої черги системи визначається складом завдань обліку, аналізу, планування та оперативного управління, що найбільше піддаються автоматизації та мають істотне значення для прийняття управлінських рішень у підприємстві. У процесі розробки наступних черг системи відбуваються нарощування вихідного комплексу функціональних завдань, розширення та інтеграція інформаційного та математичного забезпечення, модернізація комплексу технічних засобів. При створенні першої черги ЕІС технічне завдання розробляється на всю систему, а технічний та робочий проекти - на завдання та підсистеми, що входять до складу першої черги системи.

Розділ присвячений розгляду принципів автоматизованої обробки інформації, яку несе в собі топологічна структура зв'язку ФГС. Смислова ємність, інформаційна насиченість та структурна організація діаграм зв'язку забезпечують можливість побудови ефективних формальних процедур (з реалізацією їх на ЦВМ) для перетворення діаграми зв'язку на інші еквівалентні форми математичного опису системи. У розділі будуть розглянуті автоматизовані процедури розподілу на діаграмі зв'язку операційних причинно-наслідкових відносин, виведення в нормальній формі рівнянь стану ФГС, побудови алгоритмів ФХС, що моделюють, сигнальних графів складних об'єктів і передавальних функцій для відображення динамічної поведінки лінійних систем.

Якісний стрибок у розвитку автоматизованої обробки інформації знаменує поява мереж ЕОМ - безлічі великих та малих електронних обчислювальних машин, з'єднаних каналами зв'язку. Підключення до мережі ЕОМ великої кількості абонентських пунктів забезпечує колективний доступ користувачів до різноманітної інформації, зосередженої у пам'яті будь-який з ЕОМ, включеної у мережу.

Застосування кодів зручне під час автоматизованої обробки інформації. Якщо бухгалтерський облік ведеться вручну, застосування кодів зазвичай не потрібно.

Чисельність працівників, зайнятих автоматизованою обробкою інформації, визначається за спеціальною методикою.

Якщо в інформаційній системі здійснюється автоматизована обробка інформації, то технічне забезпечення включає електронну обчислювальну техніку і засоби зв'язку її між собою. Основною частиною технічного забезпечення у разі є ЕОМ. У великих сучасних фірмах застосовується комплексне автоматизоване оброблення інформації, що об'єднує всі технічні засоби обробки інформації з використанням новітньої технології та методології обробки інформації. Створення комплексних автоматизованих систем здійснюється у кілька етапів.

Основним профілем діяльності підприємств ІВО є автоматизована обробка інформації за допомогою ЕОМ, а також роботи зі створення інформаційного, програмного, технічного та технологічного середовища для ефективної обробки інформації та оформлення результатів.

Процедура, де використовуються засоби автоматизованої обробки інформації. Якщо організації вже є служба автоматизованої обробки інформації, то часто саме її співробітникам доручається розробка завдання. Тоді із цією метою створюється колектив розробників. Має бути призначено керівника проекту. Якщо можна, члени цього колективу мають бути відібрані з-поміж фахівців, які брали участь в обґрунтуванні доцільності автоматизації. Так само як і в тому випадку, коли вдаються до допомоги фірми, що обслуговує, бажано призначити одного або декількох консультантів з питань автоматизації управління. Враховуючи те, що між користувачами - підрозділами організації, що мають відношення до завдання, що розробляється, і колективом розробників часто складаються напружені відносини, відбір розробників повинен проводити керівник служби автоматизованої обробки інформації, але за згодою керівництва організації та керівників її зацікавлених підрозділів.

Обчислювальний центр здійснює розробку та впровадження програм автоматизованої обробки страхової інформації у практику роботи страховика. Взаємодіє зі всіма структурними підрозділами страховика. Формує електронні бази даних із страхових випадків, категорій страхувальників та інших угруповань. Створює замкнуту в рамках центрального офісу та філій страхової компанії електронну мережу, підключену до центрального комп'ютера. Працює над створенням інших локальних комп'ютерних мереж. Як виконується розрахунок річних експлуатаційних витрат за автоматизовану обробку інформації з допомогою АСУП.

В умовах роботи інформаційно-обчислювального центру на самостійному балансі автоматизована обробка інформації виконується в порядку госпрозрахункових послуг та визначається на основі вартості машино-години ЕОМ та часу на проведення розрахунків. Семіотичні проблеми автоматизованої обробки інформації – опубліковані матеріали, присвячені: розробці проблем зв'язку між синтаксичними та семантичними властивостями мовних систем; дослідженню природних та формалізованих мов науки та техніки у зв'язку із завданнями зберігання та пошуку інформації; питанням автоматичної обробки текстів з метою створення практично діючих систем машинного індексування, реферування та перекладу текстів; дослідженням у галузі створення спеціальних мов програмування та трансляторів з них для машинної обробки текстів.

Розглядаються сучасні засоби обчислювальної техніки, що використовуються для автоматизованого оброблення інформації при розробці нафтових родовищ. Ефективність застосування розглянутих методів обробки геолого-промислової інформації показано на досвіді розробки багатьох родовищ Урало-Поволжя та Західного Сибіру.

В останні роки машинна графіка широко використовується при автоматизованій обробці інформації на ЕОМ. З питань машинної графіки опубліковано сотні наукових праць, систематично проводяться конференції, міжнародні конгреси та виставки.

В умовах обробки облікової інформації на ЕОМ при автоматизованій обробці інформації лічильний метод контролю у зв'язку з його великою трудомісткістю застосовується, як правило, лише для перевірки правильності перенесення на машинні носії з первинних документів кількісно-сумових показників. Інші показники перевіряються на ЕОМ програмними методами контролю, які можуть забезпечити логічну перевірку реквізитів документів. Логічна перевірка дозволяє у багатьох випадках виявляти і помилки, допущені особою, яка заповнює первинний документ. Застосовуються та інші методи контролю перенесення даних первинних документів на машинні носії, що забезпечують його ефективність.

До третьої групи вихідних машинограм, одержуваних у процесі автоматизованої обробки інформації з обліку праці та заробітної плати, відносяться різноманітні довідкові відомості, які є регістрами аналітичного обліку та деталізують суми здійснених нарахувань та утримань. Інформація довідкових відомостей не потребує додаткової обробки, вона міститься у відповідних файлах і є органічною частиною даних про нараховану заробітну плату, а також різних видів оплат та утримань. Розглянемо зміст деяких довідкових відомостей.

При вирішенні прийнятих в експлуатацію завдань підсистеми використовуються методи автоматизованої обробки інформації та прямих планових розрахунків із застосуванням математичних методів та засобів обчислювальної техніки для визначення потреби в окремих видах матеріально-технічних ресурсів за основними напрямками їх використання у розрізі галузей та фондоутримувачів, складання натурально-вартісних балансів продукції машинобудування, формування та перевірки планів розподілу матеріально-технічних ресурсів та складання виписок з них за фондоутримувачами. Працівники системи управління мають бути ознайомлені з основними поняттями автоматизованої обробки інформації, оснащені інструкціями щодо підготовки інформації до машинної обробки та використання результатної інформації у своїй діяльності. Як приклад, що ілюструє можливості та принципи організації автоматизованої обробки інформації про надійність обладнання СЕ, нижче розглядається АСНІ Надійність, що функціонує у важкому електромашинобудуванні та служить для формування інформації про надійність електричних генераторів. В умовах використання послуг кущового ВЦ розрахунок витрат на автоматизовану обробку інформації проводиться на основі показника вартості однієї машино-години роботи ЕОМ. При використанні послуг кущового обчислювального центру розрахунок витрат на автоматизовану обробку інформації здійснюється на основі вартості однієї машино-години роботи ЕОМ.

Довідник може бути корисним широкому колу фахівців, які розробляють системи автоматизованої обробки інформації, проектування, автоматизації науково-технічних експериментів, управління виробництвом, а також студентам та аспірантам. Очевидно, під інформатикою тут мається на увазі лише її окрема галузь - автоматизована обробка інформації.

В результаті (і незалежно від того, використовувалася вже в організації автоматизована обробка інформації чи ні) керівництву доводиться виробляти політику щодо автоматизованої обробки інформації, яка знаходить вираз у плані автоматизації управління. Останній має бути сформульований виходячи з конкретних труднощів, з якими стикається управлінський апарат при виконанні своїх обов'язків за допомогою ручних процедур, а також з урахуванням загальної політики удосконалення управління організацією.

З погляду повноти охоплення операцій, складності переробки та використання результатів автоматизованої обробки інформації автоматизовані системи управління поділяються на інформаційні (або інформаційно-довідкові), інформаційно-радючі та керуючі.

Концепція баз даних давно стала визначальним чинником під час створення ефективних систем автоматизованої обробки інформації. Однак лише останніми роками фахівці дійшли висновку, що найважливішим компонентом даної концепції має бути єдина методологія проектування баз даних. Це пояснюється не тільки тим, що проектування нових баз даних є тривалим і трудомістким процесом, що вимагає залучення фахівців високої кваліфікації, але й тим, що, будучи інформаційною моделлю частини безперервно змінного реального світу, бази даних також повинні змінюватися, щоб адекватно відображати дійсність. Тому для супроводу та експлуатації інформаційних систем потрібне постійне використання процедур проектування баз даних. Природно, що використання систем автоматизації проектування баз даних має призвести до зменшення вартості та часу розробки інформаційних систем, скорочення частки рутинних та нетворчих робіт (пов'язаних зі збиранням та редагуванням вихідних даних) та витрат на розробку прикладних систем. На даний час у нафтовій промисловості створені великі потужності, призначені для ефективної автоматизованої обробки інформації з управління та покликані спільно з традиційною системою управління забезпечити значне зростання ефективності всіх видів виробництв у видобутку нафти.

Запропонований склад реквізитів реєстраційної картки заявки дозволяє раціонально побудувати пошукові процедури під час автоматизованої обробки інформації.

Прискореними темпами розвивати виробництво та підвищувати якість паперу для друку, для засобів автоматизованої обробки інформації, паперу та картону для пакування та розфасовки харчових продуктів та промислових товарів. Ширше використовувати макулатуру у виробництві паперу та картону.

Методи обробки інформації

У зв'язку з цим методи обробки економічної інформації зручно розглядати за фазами життєвого циклу процесу ухвалення управлінського рішення:

1) діагностика проблем,
2) виявлення (генерування) альтернатив,
3) вибір рішення,
4) реалізація рішення.

Методи, що використовуються на фазі діагностики проблем, забезпечують її достовірний та найповніший опис. У їхньому складі виділяють методи порівняння, факторного аналізу, моделювання (економіко-математичні методи, методи теорії масового обслуговування, теорії запасів, економічного аналізу) та прогнозування (якісні та кількісні методи). Всі ці методи здійснюють збирання, зберігання, обробку та аналіз інформації, фіксацію найважливіших подій. Набір методів залежить від характеру та змісту проблеми, термінів та коштів, що виділяються на етапі постановки.

На фазі розробки (генерування) альтернатив також використовуються методи збору інформації, але на відміну від першого етапу, на якому здійснюється пошук відповідей на запитання типу "Що сталося?" і "З яких причин?", тут усвідомлюють, як можна вирішити проблему, за допомогою якихось управлінських дій.

При розробці альтернатив (спосіб управлінських дій щодо досягнення поставленої мети) використовують методи як індивідуального, так і колективного вирішення проблем. Індивідуальні методи характеризуються найменшими витратами часу, але ці рішення є оптимальними. При генеруванні альтернатив використовують інтуїтивний підхід чи методи логічного (раціонального) вирішення проблем. Для допомоги особі, яка приймає рішення (ЛПР), залучаються експерти з вирішення проблем, що беруть участь у розробці варіантів альтернатив. Колективне вирішення проблем здійснюється за моделлю мозкової атаки/штурму, Дельфі та номінальної групової техніки.

При мозковій атаці мають справу з необмеженою дискусією, яка проводиться переважно у групах, що складаються з 4–10 учасників. Можлива також мозкова атака на самоті.

Чим більша різниця між учасниками, тим плідніший результат (через різний досвід, темперамент, робочі сфери).

Учасникам не потрібно глибокої та тривалої підготовки та наявності досвіду за цим методом. Однак якість ідей, що висуваються, і витрачений час покажуть, наскільки окремі учасники або цільові групи знайомі з принципами і основними правилами цього методу. Позитивною є наявність у учасників знань та досвіду в аналізованій сфері. Тривалість засідання в рамках мозкової атаки можна вибрати в межах від кількох хвилин до кількох годин, загальноприйнятою є тривалість 20-30 хв.

При використанні методу мозкової атаки в невеликих групах слід суворо дотримуватися двох принципів: утриматися від оцінки ідей (тут кількість перетворюється на якість) і дотриматися чотирьох основних правил – критика виключається, вітається вільне асоціювання, кількість є бажаною, ведеться пошук поєднань та покращень.

Вибір рішення відбувається в умовах визначеності, ризику та невизначеності. Відмінність між цими станами середовища визначається різною інформацією, ступенем знань ЛПР сутності явищ, умов прийняття рішень.

Умови визначеності є такі умови прийняття рішень (стан знань про сутність явищ), коли ЛПР заздалегідь може визначити результат (вихід) кожної альтернативи, запропонованої на вибір. Така ситуація й у тактичних короткострокових рішень. І тут ЛПР має у своєму розпорядженні докладну інформацію, тобто. вичерпними знаннями про ситуацію для ухвалення рішення.

Умови ризику визначаються таким станом знання сутності явища, коли ЛПР відомі ймовірності можливих наслідків реалізації кожної альтернативи. Умови ризику та невизначеності характеризуються так званими умовами багатозначних очікувань майбутньої ситуації у зовнішньому середовищі. У цьому випадку ЛПР має зробити вибір альтернативи, не маючи точного уявлення про фактори довкілля та їх вплив на результат. У умовах вихід, результат кожної альтернативи є функцію умов – чинників довкілля (функцію корисності), який завжди здатний передбачати ЛПР. Для надання та аналізу результатів обраних альтернативних стратегій використовують матрицю рішень, яка називається також платіжною.

Умови невизначеності є такий стан навколишнього середовища (знання про сутність явищ), коли кожна альтернатива може мати кілька результатів, і ймовірність виникнення цих наслідків невідома. Невизначеність середовища прийняття рішення залежить від співвідношення між кількістю інформації та її достовірністю. Чим невизначеніші зовнішнє оточення, тим важче приймати ефективні рішення. Середовище прийняття рішення залежить також від рівня динаміки, рухливості середовища, тобто. швидкості змін, що відбуваються, умов прийняття рішення. Зміна умов може статися внаслідок розвитку організації, тобто. придбання нею можливості вирішувати нові проблеми, здатність до оновлення, і під впливом зовнішніх стосовно організації чинників, які можуть регулюватися організацією. Вибір найкращого рішення за умов невизначеності істотно залежить від цього, яка ступінь цієї невизначеності, тобто. від того, яку інформацію має ЛПР. Такий вибір, коли ймовірності можливих варіантів умов невідомі, але існують принципи підходу до оцінки результатів дій, забезпечує використання чотирьох критеріїв: максимінний критерій Вальда, мінімаксний критерій Севіджа, критерій песимізму-оптимізму Гурвіца, критерій Лапласа або Байєсів критерій.

При реалізації рішень застосовують методи планування, організації та контролю за виконанням рішень. Упорядкування плану реалізації рішення передбачає отримання відповіді питання, що, кому і з ким, як, де й коли робити. Відповіді на ці питання мають бути документально оформлені.

Основними методами, що застосовуються при складанні плану реалізації управлінських рішень, є мережне моделювання та поділ обов'язків. Основними інструментами мережевого моделювання виступають мережеві матриці, де мережевий графік поєднаний із календарно-масштабною сіткою часу.

До методів організації виконання рішення відносять методи складання інформаційної таблиці реалізації рішень (ІТРР) та методи впливу та мотивації.

Методи контролю виконання рішень поділяються на контроль за проміжними та кінцевими результатами та контроль за термінами виконання (операції в ІТРР). Основне призначення контролю полягає у створенні системи гарантій виконання рішень, системи забезпечення максимально можливої ​​якості рішення.

Технології обробки інформації

Технологія (гр. techne - майстерність, logos - вчення, вчення про майстерність) - сукупність знань про способи та засоби виробничих процесів, при яких відбувається необхідна якісна зміна об'єктів, що обробляються.

Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки та передачі для отримання інформації нової якості про стан об'єкта, процесу чи явища. Подібне визначення дається у ст. 2 Федерального закону № 149-ФЗ "Про інформацію, інформаційні технології та захист інформації": інформаційні технології – процеси, методи пошуку, збору, зберігання, обробки, надання, поширення інформації та способи здійснення таких процесів і методів.

Мета інформаційної технології – виробництво інформації для її аналізу людиною та подальшого прийняття рішень щодо здійснення будь-яких дій. У більш вузькому розумінні інформаційна технологія є сукупністю чітко визначених цілеспрямованих дій людини з переробки інформації на комп'ютері. Технологічний процес переробки інформації складається з етапів, операцій та конкретних дій оператора, що виконує обробку даних.

У структурі можливих операцій із даними можна назвати такі:

Збір даних та його формалізація, тобто. приведення до однакової форми;
фільтрація та сортування;
обробка та перетворення даних відповідно до поставленого завдання;
архівація даних, тобто. організація зберігання даних у компактній, зручній та легкодоступній формі;
захист даних - комплекс заходів, спрямованих на запобігання втраті даних та їх модифікації;
транспортування даних, тобто. прийом та передача даних між віддаленими учасниками інформаційного процесу.

Історія розвитку інформаційних технологій включає кілька етапів, пов'язаних із кардинальними змінами у сфері обробки інформації.

Перший етап пов'язаний з винаходом писемності. Засобами збору, зберігання та обробки інформації тут служили перо, чорнило, папір та книги, ефективність інформаційної обробки на цьому етапі була вкрай низькою. Винахід друкарства у середині XVI ст. значно підвищило ефективність обробки інформації, виникли такі засоби, як набірна дошка та друкарський верстат.

На зміну "ручної технології" наприкінці ХІХ ст., з появою телеграфу, телефону, радіо, прийшла "механічна" технологія, що дозволяє оперативно передавати інформацію.

Створення електричних друкарських машинок, телебачення, копіювальних апаратів, магнітофонів до середини XX ст. призвело до виникнення "електричних" інформаційних технологій.

З другої половини XX ст. та з появою ЕОМ, а потім персонального комп'ютера розпочався новий етап у розвитку інформаційних технологій – "електронні" технології.

Електронна обчислювальна машина - універсальний пристрій введення, виведення, накопичення, обробки та передачі інформації для вирішення обчислювальних та інформаційних завдань. Термін " комп'ютер " використовується у тому сенсі, як і термін " ЕОМ " . ЕОМ – електронна машина, оскільки складається з електронних схем, та обчислювальна машина, оскільки обробляє інформацію у цифровій формі, виконуючи обчислення, чисельні арифметичні та логічні операції без втручання людини. Цифрова форма представлення будь-яких даних забезпечує комп'ютеру такі властивості, як універсальність, придатність на вирішення різноманітних завдань.

Вперше проект аналітичної машини (обчислювального автомата) у складі пристрою введення, пристрою пам'яті, процесора, пристрої виведення був запропонований у XIX ст. Чарльзом Бебіджем. Він же вперше висунув ідею програмного керування такою машиною. Подальший розвиток цієї ідеї знайшов своє продовження при побудові перших електронно-обчислювальних машин. Функціонування ЕОМ базувалося на двійковій системі числення для представлення чисел і розміщення програми управління в пристрої. Перші ЕОМ розроблялися в США та Англії, в континентальній Європі перша "мала електронна лічильна машина" (МЕСМ) була створена в СРСР.

Електронно-обчислювальні машини прийнято класифікувати за низкою ознак.

За фізичним поданням оброблюваної інформації виділяють:

Аналогові обчислювальні машини безперервної дії, які працюють з інформацією, поданою у безперервній (аналоговій) формі, тобто. у вигляді безперервного ряду значень будь-якої фізичної величини (найчастіше електричної напруги);
цифрові обчислювальні машини, що працюють з інформацією у дискретній формі (цифровій);
гібридні обчислювальні машини комбінованої дії, що поєднують у собі переваги аналогових та цифрових обчислювальних машин та використовуються для вирішення завдань управління складними швидкодіючими технічними комплексами.

За етапами створення ЕОМ виділяють кілька поколінь розвитку комп'ютерної техніки, що формувалися протягом XX ст.

До першого покоління відносять машини, створені у 1950-ті роки. з урахуванням електронних ламп. У цей час були розроблені вітчизняні машини: МЕСМ (мала електронна лічильна машина), БЕСМ (велика електронно-лічильна машина), "Стріла", серія "Урал", М-20. Основним застосуванням перших ЕОМ було виконання науково-технічних розрахунків.

Через десятиліття виникли ЕОМ, створені на дискретних напівпровідникових приладах (транзисторах). Друге покоління ЕОМ застосовувалося для технічних і розрахунків.

Машини третього покоління з'явилися торік у 1970-ті гг. і були розроблені на напівпровідникових інтегральних схемах з малим та середнім ступенем інтеграції (сотні, тисячі транзисторів в одному корпусі). Це покоління ЕОМ почало застосовуватися в управлінні та проведенні економічних розрахунків.

Четверте покоління ЕОМ сформувалося 1980-ті гг. з урахуванням великих і надвеликих інтегральних схем – мікропроцесорів (десятки тисяч – мільйони транзисторів щодо одного кристалі). Метою ЕОМ цього покоління вже було представлення інформації та ширше використання в управлінні.

Так, характеризуються створенням ЕОМ з багатьма десятками паралельно працюючих мікропроцесорів, що дозволяють будувати ефективні системи обробки знань. Для цього покоління характерні застосування персональних комп'ютерів, телекомунікаційна обробка даних, комп'ютерні мережі, широке застосування систем управління базами даних, елементи інтелектуальної поведінки систем обробки даних та пристроїв.

Створення оптоелектронних ЕОМ з масовим паралелізмом та нейронною структурою відноситься до початку XXI ст. Передбачається, що у комп'ютерах наступного покоління відбудеться якісний перехід від обробки даних до обробки знань.

Процес обробки інформації

Після вирішення завдання обробки інформації результат має бути виданий кінцевим користувачам у потрібному вигляді. Ця операція реалізується під час вирішення завдання видачі інформації. Видача інформації, зазвичай, проводиться з допомогою зовнішніх пристроїв ЕОМ як текстів, таблиць, графіків та інших.

Інформаційна техніка є матеріальну основу інформаційної технології, за допомогою якої здійснюється збір, зберігання, передача та обробка інформації. До середини XIX століття, коли домінуючими були процеси збирання та накопичення інформації, основу інформаційної техніки складали перо, чорнильниця та папір. Комунікація (зв'язок) здійснювалася шляхом спрямування пакетів (депеш). На зміну " ручний " інформаційної техніки наприкінці ХІХ століття прийшла " механічна " (друкарська машинка, телефон, телеграф та інших.), що послужило основою принципових змін у технології обробки інформації. Потрібно було ще багато років, щоб перейти від запам'ятовування та передачі інформації до її переробки. Це стало можливим з появою в другій половині нашого століття такої інформаційної техніки, як електронні обчислювальні машини, що започаткували "комп'ютерну технологію".

Стародавні греки вважали, що технологія (techne – майстерність + logos – вчення) – це майстерність (мистецтво) робити речі. Найбільш ємне визначення це поняття набуло у процесі індустріалізації суспільства.

Технологія - це сукупність знань про способи та засоби проведення виробничих процесів, при яких відбувається якісна зміна об'єктів, що обробляються.

Технологіям керованих процесів властиві впорядкованість та організованість, які протиставляються стихійним процесам. Історично термін "технологія" виникла у сфері матеріального виробництва. Інформаційну технологію у цьому контексті можна вважати технологією використання програмно-апаратних засобів обчислювальної техніки у цій предметної області.

Інформаційна технологія - це сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує збирання, обробку, зберігання, поширення та відображення інформації з метою зниження трудомісткості процесів використання інформаційного ресурсу, а також підвищення їх надійності та оперативності.

Інформаційні технології характеризуються такими основними властивостями:

1. Предметом (об'єктом) обробки (процесу) є дані;
2. Метою процесу є отримання інформації;
3. Засобами здійснення процесу є програмні, апаратні та програмно-апаратні обчислювальні комплекси;
4. Процеси обробки даних поділяються на операції відповідно до даної предметної області;
5. Вибір впливів на процеси, що управляють, повинен здійснюватися особами, що приймають рішення;
6. Критеріями оптимізації процесу є своєчасність доставки інформації користувачеві, її надійність, достовірність, повнота.

З усіх видів технологій інформаційна технологія сфери управління пред'являє найвищі вимоги до "людського фактору", надаючи важливий вплив на кваліфікацію працівника, зміст його праці, фізичне та розумове навантаження, професійні перспективи та рівень соціальних відносин.

Аналіз обробки інформації

Первинні методи обробки інформації - це насамперед дані, які отримали під час емпіричного дослідження.

Вторинні методи - це методи, які отримали показники, які розраховують за частотами та згрупованими даними.

Шість етапів соціологічної інформації:

Етап 1. Кодування та редагування інформації. Складається переважно у формалізації емпіричних даних, отриманих шляхом опитування чи іншого методу збору соціологічної інформації. Частина анкетної інформації вже заздалегідь формалізована, тобто дані всі можливі варіанти відповідей і проставлені відповідні цифрові коди. Але найчастіше у відповідях зустрічаються помилки, які потрібно усунути під час редагування вже зібраних анкет. Крім того, інший тип даних, що збираються, є відповідями на відкриті питання. Тому їхнє угруповання та подальше кодування також є важливим завданням першого етапу.
Етап 2. Перенесення соціологічних даних на магнітні носії. Обсяг інформації, що збирається під час соціологічного дослідження часто досить великий: середнє за обсягом дослідження дає щонайменше кілька тисяч одиниць інформації. Обробка такої кількості даних без застосування сучасних комп'ютерів дуже важка та малоефективна. Застосування засобів обчислювальної техніки вимагає, щоб інформація, що обробляється, знаходилася на спеціальних для цього створених носіях. Тому перенесення даних з анкет на такі носії інформації становить зміст другого етапу обробки соціологічної інформації.
Етап 3. Введення інформації у комп'ютер. Дані необхідного нам дослідження, що знаходяться на спеціальних носіях, вводяться в комп'ютер і вибудовуються в ньому відповідно до вимог раніше розробленої і використовуваної спеціальної програми обробки даних. Цей етап реалізується найчастіше фахівцями обчислювального центру чи навченими програмістами.
Етап 4. Перевірка якостей соціологічних даних та виправлення неточностей. Введена в комп'ютер інформація у багатьох випадках містить більш-менш серйозні помилки. Причини виникнення таких помилок досить різноманітні - це помилки респондентів при заповненні анкет і помилки перенесення кодів на носії інформації, що машиночитаються, а крім цього збої технічних пристроїв комп'ютерів. Однак неважливо те, звідки пішла помилка. Відразу необхідно виявити та виправити їх після введення даних у комп'ютер, тобто до початку процесу переходу до наступного етапу аналізу соціологічної інформації. Для цього соціолог-дослідник формулює певні вимоги, яким мають задовольняти отримані під час дослідження дані. На підставі отриманої інформації про ті чи інші помилки соціолог-дослідник приймає рішення про їх усунення, коригуючи таким чином отриману інформацію.
Етап 5. Створення змінних. Зібрана за допомогою анкет інформація часто прямо не відповідає на питання, які необхідно вирішувати в ході дослідження. Найчастіше пов'язано це з тим, що часто буває дуже складно зробити потрібні виміри будь-якої досліджуваної характеристики. Для її отримання, швидше за все, може знадобитися виконання низки перетворень зібраних даних. Для багатьох питань анкет інформація безпосередньо відповідає завданням дослідження, і в цьому сенсі самі питання є змінними.
Етап 6. Заключний. Статистичний аналіз соціологічної інформації. За значимістю цей етап є найголовнішим у всьому аналізі соціологічних даних. У ході статистичного аналізу виявляють необхідні статистичні закономірності та залежності. Соціологи використовують широкий спектр різних методів математичної статистики легко і досить повно і всебічно проаналізувати всю здобуту соціологічну інформацію. При цьому застосування сучасної обчислювальної техніки, оснащеної відповідними програмами математико-статистичної обробки інформації, є необхідною умовою оперативного та якісного аналізу соціологічних даних.

Соціологічні дані поділяють на правильні, точні, стійкі, обґрунтовані чи репрезентативні. Класифікація помилок має значення для визначення надійності соціологічної інформації. У соціології всі помилки прийнято поділяти на такі дві групи: інструментальні та теоретичні.

Інструментальні помилки це відмінності виміряного та істинного значень ознаки. Вони поділяються на випадкові та систематичні. Випадковими це є помилки, які при повторних вимірах змінюються за ймовірнісними законами. Систематичні помилки при повторних вимірах залишаються незмінними.

За допомогою методів підвищення надійності соціологічної інформації можна враховувати помилки чи контролювати надійність емпіричних даних. Існують методи зовнішнього та внутрішнього контролю. Зовнішні пов'язані переважно зі зіставленням емпіричної інформації у цьому дослідженні з будь-якої іншої зовнішньої інформацією. Внутрішні пов'язані безпосередньо з вивченням розподілу ознак у дослідженні.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що методи підвищення надійності соціологічної інформації дають можливість встановити ступінь надійності результатів дослідження, які отримали при повторному застосуванні за тією самою методикою та технікою в таких же умовах.

Обробка текстових інформацій

Під час підготовки текстових документів на комп'ютері використовуються три основні групи операцій:

Операції введення дозволяють перенести вихідний текст з його зовнішньої форми в електронний вигляд, тобто файл, що зберігається на комп'ютері. Введення може здійснюватися не тільки набором за допомогою клавіатури, але й шляхом сканування паперового оригіналу та наступного перекладу документа з графічного формату до текстового (розпізнавання).
- Операції редагування (редагування) дозволяють змінити вже існуючий електронний документ шляхом додавання або видалення його фрагментів, перестановки частин документа, злиття декількох файлів, розбиття єдиного документа на кілька дрібніших і т.д. Введення та редагування під час роботи над текстом часто виконуються паралельно. При введенні та редагуванні формується зміст текстового документа.
- Оформлення документа задають операціями форматування. Команди форматування дозволяють точно визначити, як виглядатиме текст на екрані монітора або на папері після друку на принтері.

Програми, призначені обробки текстової інформації, називають текстовими редакторами.

Все різноманіття сучасних текстових редакторів умовно можна розбити на три основні групи:

1. До першої відносяться найпростіші текстові редактори, що володіють мінімумом можливостей і здатні працювати з документами у звичайному текстовому форматі. До цієї групи редакторів можна віднести як входять до комплекту постачання ОС сімейства Windows редактори WordPad і зовсім малофункціональний NotePad (Блокнот), і безліч аналогічних продуктів інших виробників (Atlantis, EditPad, Aditor Pro, Gedit і т.д.).
2. Проміжний клас текстових редакторів включає досить широкі можливості щодо оформлення документів. Вони працюють із усіма стандартними текстовими файлами (TXT, RTF, DOC). До таких програм можна зарахувати Microsoft Works, Лексикон.
3. До третьої групи належать потужні текстові процесори, такі як Microsoft Word або StarOffice Writer. Вони виконують майже всі операції з текстом. Більшість користувачів використовує саме ці редактори у повсякденній роботі.

Основними функціями текстових редакторів та процесорів є:

Введення та редагування символів тексту;
- Можливість використання різних шрифтів символів;
- копіювання та перенесення частини тексту з одного місця на інше або з одного документа до іншого;
- контекстний пошук та заміна частин тексту;
- Завдання довільних параметрів абзаців та шрифтів;
- автоматичне перенесення слів на новий рядок;
- автоматичну нумерацію сторінок;
- обробка та нумерація виносок;
- Створення таблиць і побудова діаграм;
- перевірка правопису слів та добір синонімів;
- Побудова змісту та предметних покажчиків;
- роздрук підготовленого тексту на принтері і т.п.

Також практично всі текстові процесори мають такі функції:

Підтримка різних форматів документів;
- багатовіконність, тобто. можливість роботи з кількома документами одночасно;
- вставка та редагування формул;
- автоматичне збереження редагованого документа;
- робота з багатоколоночним текстом;
- Можливість роботи з різними стилями форматування;
- Створення шаблонів документів;
- Аналіз статистичної інформації.

Сьогодні практично всі потужні текстові редактори входять до складу інтегрованих програмних пакетів, призначених для потреб сучасного офісу. Так, наприклад, Microsoft Word входить до складу найпопулярнішого офісного пакету Microsoft Office.

Аналогічні програми MS Office - OpenOffice.org Writer, StarOffice Writer, Corel WordPerfect, Apple Pages.

Обробка персональної інформації

Жорсткий та тотальний збір інформації про всі сторони життя людини розпочався лише у зв'язку з прийняттям ФЗ-№210 «Про організацію надання державних та муніципальних послуг». Тут і запрацювали заздалегідь прийняті Конвенція Ради Європи «Про захист фізичних осіб при автоматизованій обробці персональних даних» та ФЗ №152. Саме на підставі ФЗ-№152 останнім часом громадянам пропонують підписувати різні бланки «про згоду на обробку їх персональних даних» за місцем роботи, навчання у дитячому садку, який відвідує дитину. Збирають наші добровільні згоди школи, поліклініки, бібліотеки, всі соціальні установи. Помітили і магазини, які при наданні знижки роздають анкети, де дрібним шрифтом включена фраза про згоду на обробку персональних даних.

Перш ніж дати таку згоду, людині необхідно знати, що стоїть за поняттями, що вживаються у бланках:

1. Відповідно до ФЗ-№152 персональні дані – це будь-яка інформація, що відноситься прямо чи опосередковано до фізичної особи.
2. Поняття "обробка персональних даних" має далеко не таке безневинне значення як більшості з нас здається. Відповідно до п. 3 статті 3 ФЗ-№152, «обробка» включає – будь-яку дію (операцію) або сукупність дій (операцій), що здійснюються з використанням засобів автоматизації або без використання таких засобів з персональними даними, включаючи збір, запис , систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення, зміна), вилучення, використання, передачу (поширення, надання, доступ), знеособлення, блокування, видалення, знищення персональних даних.
3. Дуже важливим є поняття «оператор». Потрібно пам'ятати, що оператор незалежно від бажання людини самостійно вирішує які персональні дані він збирає та які дії з цими даними людини робить. Відповідно до ФЗ-№152 оператор це – державний орган, муніципальний орган, юридична або фізична особа, які самостійно або спільно з іншими особами організують та (або) здійснюють обробку персональних даних, а також визначають цілі обробки персональних даних, склад персональних даних, що підлягають обробці, дії (операції), які здійснюються з персональними даними.
4. Що ховається за поняттям «використання персональних даних»? Оскільки операторам надано право будь-яких дій із нашими персональними даними, то й ухвалення юридично значущих рішень охоплюється цим правом. Даючи згоду на обробку своїх персональних даних, людина погоджується на здійснення операторами будь-яких дій та маніпуляцій з будь-якою своєю, у тому числі конфіденційною інформацією.
5. Відповідно до ФЗ-№152 «розповсюдження» – це дії, спрямовані на розкриття персональних даних невизначеному колу осіб. Оскільки персональні дані – це будь-яка інформація про людину, то поширення – це фактично не контрольоване людиною ознайомлення з її конфіденційною інформацією будь-яких фізичних та юридичних осіб на розсуд оператора. Якщо оператор визнає за необхідне, то в процесі обробки-розповсюдження може здійснюватися і транскордонна передача персональних даних - передача персональних даних оператором через Державний кордон Російської Федерації органу влади іноземної держави, іноземної фізичної або іноземної юридичної особи.
6. ФЗ-№152 дає практично безмежні можливості для будь-яких маніпуляцій з нашими персональними даними будь-якому оператору, який отримав згоду людини «на обробку персональних даних». Формальна фраза бланків про право людини відкликати згоду на обробку персональних даних не вирішує. На момент відкликання персональні дані людини вже розіслані у різні бази, де вони залишаються та використовуються. Крім того, відкликання згоди загрожує репресивними заходами оператора. Деякі оператори попереджають про них одразу, а інші застосовуватимуть на практиці без попередження. У статтю 9 ФЗ-№152 внесено зміни, що дають оператору право продовжувати обробку персональних даних та після відкликання згоди на обробку. Зміни ж у статті 6 цього закону допускають обробку персональних даних без згоди людини при наданні державних і муніципальних послуг, включаючи реєстрацію на єдиному порталі державних послуг. Якщо дотримуватись логіки цих положень, ніякі електронні послуги не будуть надаватися при відмові людини на обробку її персональних даних. Отже, в інформаційному суспільстві на перший план виходить нова особа – оператор, який диктує свої умови громадянам та державі.
7. Тисячі громадян за релігійними переконаннями не можуть прийняти автоматизований спосіб обліку персональних даних, що ґрунтується на використанні особистих ідентифікаторів (СНІЛЗ, ІПН та інших), штрихового кодування інформації, створення баз персональних даних, доступ до яких здійснюється на підставі цифрових ідентифікаторів особи. Використання індивідуальних цифрових ідентифікаторів у будь-яких правовідносинах порушує право діяти під своїм ім'ям, гарантоване статтею 19 Цивільного кодексу РФ. Для віруючої людини заміна імені цифровим ідентифікатором є неприйнятною, оскільки відбувається фактична заміна імені, даного при Хрещенні, цифровим номером, який є довічним і стає обов'язковою умовою доступу до будь-яких прав та послуг.

Однак відмова від використання автоматизованого способу обліку персональних даних не позбавляє громадян прав, гарантованих Конституцією РФ. Перші приклади санкцій за відмову надати всю інформацію про себе на повне розпорядження оператора вже є. Так звані оператори у відповідь на відмову дати згоду на обробку персональних даних припиняють громадянам виплату дотацій, не надають медичної допомоги та ін Учні повідомляють про загрози не допустити до іспитів або не видати атестат. Це грубе порушення прав громадян.

У Конституції РФ права громадян на соціальне забезпечення, медичну допомогу, освіту та інші не обумовлені обов'язковою згодою на обробку персональних даних. Конституція має пряму дію та вищу юридичну силу. Громадяни мають право вимагати реалізації всіх своїх прав та у разі відмови на обробку персональних даних.

Архієрейським Собором Російської Православної Церкви прийнято Документ «Позиція Церкви у зв'язку з розвитком технологій обліку та обробки персональних даних». У Документі йдеться про те, що тисячі громадян на основі своїх конституційних прав та з релігійної мотивації відмовляються від використання нової ідентифікаційної системи.

Церква вважає особливо важливим принцип добровільності прийняття будь-яких ідентифікаторів і вказує на те, що необхідно виявляти повагу до конституційних прав громадян і не дискримінувати тих, хто відмовляється від прийняття електронних засобів ідентифікації.

Церква вважає за неприпустиме обмеження прав громадян у разі відмови дати згоду на обробку персональних даних.

У п. 5 говориться: «У зв'язку з тим, що володіння персональною інформацією створює можливість контролю та управління людиною через різні сфери життя (фінанси, медична допомога, сім'я, соціальне забезпечення, власність та інше) виникає реальна небезпека не тільки втручання в повсякденну життя людини, а й внесення спокуси у його душу. Церква поділяє побоювання громадян та вважає неприпустимим обмеження їхніх прав у разі відмови людини дати згоду на обробку персональних даних».

Організація обробки інформації

До індивідуальних факторів належать:

Тривалість використання та ступінь проникнення (широта/число, глибина/обсяг та ступінь інтеграції додатків) ОІ на підприємстві;
стиль керівництва;
існуюча структура організації загалом та сфери ОІ.

Залежно від масштабу галузі обробки інформації на конкретному підприємстві виникають різноманітні організаційні структури в цій галузі. Розглянемо зразкові структурні схеми (органіграми), які характеризують типові варіанти організації підрозділів (або служби) ОІ різних масштабів.

Структура великого підрозділу ОІ розчленована другою рівні відділ загальної організації, відділ проектування прикладних систем та його обслуговування, ІЦ, відділ базових технологічних засобів, і навіть ВЦ. Як видно, керівництву тут надано широких штабних функцій.

Обслуговування у великих підприємствах займає від 50 до 70% наявних потужностей, тому можна уявити відповідну автономну частину структури. Разом з тим проти розчленування цього підрозділу говорить часто те, що на практиці робота з проектування є зазвичай більш престижною, а обслуговування та супровід систем їх розробниками виявляється, як правило, все-таки найбільш якісним, тому дійсно має сенс забезпечувати ці функції спільно, т. .е. за допомогою тих самих людей.

У обчислювальному центрі може, наприклад, бути відсутнім центральне сховище даних; на багатьох підприємствах прийнято розподілені структури даних.

Заходи щодо завантаження машин охоплюють планування на різну глибину та поточне керування. При організації обчислювальних робіт часто є сенс використовувати їх у принципі змінний характер.

Поділ завдань проектування (розвитку) та використання систем можна рекомендувати також для структури середнього підрозділу ОІ. Вибір та введення в експлуатацію (використання) стандартних прикладних програмних засобів, що придбаваються від сторонніх організацій, згодом мають для всіх фірм все більшого значення; обслуговування кінцевих користувачів представлено в цій же групі. Центральне сховище даних у таких структурах часто не буде, завдання узгодження та контролю децентралізовані за виробничими підрозділами.

Функції планування та підтримки включають і організаційні завдання, якщо останні не повністю в компетенції керівництва відповідних виробничих підрозділів. Функції планування та підтримки охоплюють також технічні та програмні засоби та мережеве планування. Залежно від тих чи інших ситуацій, що склалися зі складом персоналу, можливе також делегування деяких функцій до робочих груп другого або третього рівня.

Зважаючи на невелику чисельність працівників малого підрозділу ОІ (різні функції виконує одна і та ж особа, завдання планування та виконання повинні при цьому здійснюватися у своєрідному персональному союзі. Управління часто передається підрозділу, що спонукало впровадження ОІ. Організація, сховище даних, обробка та контроль перебувають у виробничих підрозділах, дуже часто використовується лише стандартне прикладне програмне забезпечення, а функції підтримки та супроводу в таких підприємствах часто передаються на бік, оскільки власні фахівці цього профілю ще не сформувалися.

Обробка економічної інформації

Таблиці - компактне концентроване відображення діяльності підприємства у цифровому вираженні. Роль таблиць висока через можливість без текстового аналізу. Є найзручнішою та раціональнішою формою для сприйняття інформації. Існують 3 види таблиць: прості, групові, комбіновані.

За аналітичним змістом розрізняють таблиці, що відображають характеристику об'єкта, що вивчається, за тими чи іншими ознаками, порядок розрахунку показників, динаміку досліджуваних показників, структурні зміни у складі показників, взаємозв'язок показників за різними ознаками, результати розрахунку впливу факторів на рівень досліджуваного показника.

2. Графічний метод відображення информации.

Графіки є масштабним зображенням показників та його залежності за допомогою геометричних фігур.

Основні форми графіків - діаграми, які за своєю формою бувають стовпчикові, смугові, кругові, квадратні, лінійні, фігурні. За змістом – діаграми порівняння (найпростіший графік порівняння величин показників – стовпчикові, смугові діаграми. Для їх складання використовують прямокутну систему координат.), структурні (секторні), динамічні, графіки зв'язку (На осі абсцис відкладаються значення факторного показника, а на осі ординат – значення результативного показника у відповідному масштабі.), графіки контролю (на графіку будуть дві лінії: плановий та фактичний рівень показників за проміжок часу.) тощо.

3. Спосіб порівняння.

Порівняння – науковий спосіб пізнання, у якого невідоме явище, предмети зіставляються з вже відомими, досліджуваними раніше, із єдиною метою визначення загальних характеристик чи відмінностей з-поміж них.

Використовуються при:

Порівняння фактичних звітних даних із плановими;
- Порівняння показників у динаміці;
- порівняння показників аналізованого ПП із середніми показниками по галузі;
- Порівняння результатів діяльності до і після прийняття управлінського рішення.

4. Використання відносних та середніх величин.

Абсолютні показники показують кількісні розміри явища безвідносно до інших явищ в одиницях міри, ваги, обсягу, тривалості, площі, вартості і т.д.

Відносні показники відбивають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною будь-якого іншого явища чи величиною цього явища, але взятої за інший період чи з іншому об'єкту. Відносні показники отримують у результаті розподілу однієї величини в іншу, яка приймається за основу порівняння.

Для характеристики зміни показників за певний проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають шляхом розподілу величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами зростання (приросту) і виражаються зазвичай у відсотках чи коефіцієнтах. Відносні величини динаміки можуть бути базовими та ланцюговими. Показник структури - це відносна частка (питому вагу) частини загалом, виражена у відсотках чи коефіцієнтах.

5. Угруповання інформації.

Широке застосування в АХД знаходить угруповання інформації - розподіл маси сукупності об'єктів, що вивчається, на кількісно однорідні групи за відповідними ознаками. Залежно від мети аналізу використовуються типологічні, структурні та аналітичні угруповання.

Прикладом типологічних угруповань можуть бути групи населення за діяльністю, групи підприємств за формами власності тощо.

Структурні угруповання дозволяють вивчати внутрішню будову показників, співвідношення у ньому окремих елементів. З їх допомогою вивчають склад робітників за професіями, стажем роботи, віком, виконання норм виробітку.

Аналітичні (причинно-наслідкові) угруповання використовуються для визначення наявності, напряму та форми зв'язку між показниками, що вивчаються.

6. Балансовий метод.

Балансовий метод служить головним чином відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних економічних показників, підсумки яких би мало бути тотожними. Широко використовується під час аналізу забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва та т.д., і навіть під час аналізу повноти їх використання.

Балансовий спосіб може бути використаний при побудові детермінованих адитивних факторних моделей. У аналізі можна зустріти моделі, побудовані з урахуванням товарного балансу. Наприклад,

Залишки на п.г. + Виробництво + Ввезення = Реаліз. Продукція + вивіз + Залишки на к.р.

7. Багатовимірні порівняння.

За потреби дати оцінку діяльності кількох підприємств однієї галузі, країни, суб'єкта. За рівнем цих показників проводять ранжування діяльності підприємства. За різними показниками одне підприємство може займати різні місця, тому використовують різні методи. Багатомірний порівняльний аналіз, заснований на методі Евклідових відстаней, дозволяє враховувати не тільки абсолютну величину, а й близькість/дальність даного показника до показників підприємства-еталона. У зв'язку з цим координати порівнюваних підприємств виражаються у частках, що відповідають координатам підприємства-еталона (його координати = 1).

Етапи проведення багатовимірного порівняльного аналізу, заснованого на методі Евклідових відстаней:

1. Обґрунтування системи показників, за якими оцінюється результати діяльності підприємств, збирання інформації та складання матриці вихідних даних.
2. У кожній графі в матриці визначається максимальне значення, яке дорівнює 1. Потім всі елементи графи діляться на максимальне значення.
3. Отримані коефіцієнти зводять у квадрат і множать на величину відповідних коефіцієнтів значущості, після чого підсумовують окрему графу рейтингової оцінки.
4 Отримані рейтингові оцінки ранжують та визначають місця кожного підприємства за сумою. 1 місце у підприємства з максимальною рейтинговою оцінкою.

При методі суми місць у кожній графі проставляються місця підприємства за даним коефіцієнтом, в останньому стовпці місця підсумовуються. У кого менша сума – 1 місце. Якщо однакові місця, дивляться на коефіцієнт значимості (найзначніший – коефіцієнт абсолютної ліквідності).

8. Способи приведення показників у порівнянні.

Важлива умова, яку потрібно дотримуватись при аналізі, - необхідність забезпечення сумісності показників, оскільки можна порівнювати лише якісно однорідні величини.

Неспівставність показників може бути викликана різними причинами: різним рівнем цін, обсягів діяльності, структурними змінами, неоднорідністю якості продукції, відмінностями у методиці розрахунку показників, різними календарними періодами тощо. Порівняння непорівнянних показників призводить до неправильних висновків за результатами аналізу. Якщо непорівнянність показників викликана різним рівнем вартісної оцінки, то для нейтралізації даного фактора їх рівень виражають в одних і тих же цінах

Способи обробки інформації

"Клієнт-сервер", у тому числі і підключення віддалених користувачів через глобальну мережу Internet. Не рідкість, коли система об'єднує в загальний інформаційний простір понад 40 тисяч користувачів, що розміщуються по різних країнах та континентах. Одним з таких прикладів може бути компанія McDonalds, що має свої підрозділи по всьому світу, у тому числі й у Росії.

Просто розстановка на робочих місцях співробітників персональних комп'ютерів та з'єднання їх у локальну мережу навряд чи дасть позитивний ефект в управлінні підприємством, якщо докорінно не переглянути існуючу інформаційну структуру. Не можна автоматизувати застарілі методи роботи, персональний комп'ютер може перетворитися на засіб для високошвидкісного виробництва нових паперів. Так, за результатами аналізу роботи підприємств у США описано випадок, коли для включення тимчасового службовця до спискового складу підприємства було оформлено 43 різні документи, всього 113 сторінок, включаючи необхідні копії. Це тому, що у інформаційної системі існують зайві зв'язку (комунікації) між підрозділами і окремими службовцями. При цьому для нормального функціонування підприємства потрібно не більше 20-30 внутрішніх комунікацій, насправді їх у 3-4 рази більше. Причому практика автоматизації управління підприємством показує, що встановлення продуктивного комп'ютерного обладнання може призвести до збільшення кількості комунікацій за рахунок друкування «про всяк випадок» зайвих копій та їх розсилки. Тому етапу впровадження для підприємства комп'ютерної техніки має передувати скорочення зайвих комунікацій (співробітників) до оптимального рівня.

Одна з найпоширеніших небезпек: приписування уявної могутності комп'ютера. Персональний комп'ютер, яким би дорогим і продуктивним він не був, це лише лічильна машина, яка не в змозі вирішити наші складні економічні проблеми, якщо ми самі не в змозі правильно сформулювати завдання.

Велике значення мають також соціально-психологічні проблеми, що у колективі під час впровадження комп'ютерної техніки, що викликає, зазвичай, скорочення числа співробітників, поліпшення (отже, і посилення) контролю над діяльністю інших співробітників тощо.

Комп'ютеризація суттєво змінює технологію бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності. У неавтоматизованій системі ведення бухгалтерського обліку обробка даних про господарські операції легко простежується і зазвичай супроводжується документами на паперовому носії інформації - розпорядженнями, дорученнями, рахунками та обліковими регістрами, наприклад журналами обліку. Аналогічні документи часто використовуються і в комп'ютерній системі, але в багатьох випадках вони існують лише в електронній формі. Більш того, основні облікові документи (бухгалтерські книги та журнали) у комп'ютерній системі бухгалтерського обліку є файлами даних, прочитати або змінити які без комп'ютера неможливо.

p align="justify"> Комп'ютерна технологія характеризується рядом особливостей, які слід враховувати при оцінці умов і процедур контролю.

Єдине виконання операцій. Комп'ютерна обробка передбачає використання одним і тієї ж команд у виконанні ідентичних операцій бухгалтерського обліку, що виключає поява випадкових помилок, зазвичай властивих ручної обробці. Навпаки, програмні помилки (чи інші систематичні помилки в апаратних чи програмних засобах) призводять до неправильної обробки всіх ідентичних операцій за однакових умов.

Поділ функцій. p align="justify"> Комп'ютерна система може здійснити безліч процедур внутрішнього контролю, які в неавтоматизованих системах виконують різні фахівці. Така ситуація залишає фахівцям, які мають доступ до комп'ютера, можливість втручання в інші функції. У результаті комп'ютерні системи можуть вимагати введення додаткових заходів підтримки контролю на необхідному рівні, який у неавтоматизованих системах досягається простим поділом функцій. До таких заходів може належати система паролів, яка запобігає діям, неприпустимим з боку фахівців, які мають доступ до інформації про активи та облікові документи через термінал у діалоговому режимі.

Потенційні можливості появи помилок та неточностей. Порівняно з неавтоматизованими системами бухгалтерського обліку, комп'ютерні системи більш відкриті для несанкціонованого доступу, включаючи осіб, які здійснюють контроль. Вони також відкриті для прихованої зміни даних та прямого чи опосередкованого отримання інформації про активи. Чим менше людина втручається в машинну обробку операцій обліку, тим нижчою є можливість виявлення помилок і неточностей. Помилки, допущені під час розробки або коригування прикладних програм, можуть залишатися непоміченими протягом тривалого періоду. Потенційні можливості посилення контролю із боку адміністрації.

Комп'ютерні системи дають до рук адміністрації широкий набір аналітичних засобів, дозволяють оцінювати і контролювати діяльність фірми. Наявність додаткового інструментарію забезпечує зміцнення системи внутрішнього контролю загалом і, таким чином, зниження ризику його неефективності. Так, результати нормального зіставлення фактичних значень коефіцієнта витрат із плановими, і навіть звірки рахунків надходять до адміністрації найчастіше при комп'ютерної обробці інформації. Крім того, деякі прикладні програми накопичують статистичну інформацію про роботу комп'ютера, яку можна використовувати для контролю фактичного ходу обробки операцій бухгалтерського обліку.

Ініціювання виконання операцій на комп'ютері. Комп'ютерна система може виконувати деякі операції автоматично, причому їхнє санкціонування не обов'язково документується, як це робиться в неавтоматизованих системах бухгалтерського обліку, оскільки сам факт прийняття такої системи в експлуатацію адміністрацією передбачає в неявному вигляді наявність відповідних санкцій.

Таким чином, спосіб обробки господарських операцій при веденні бухгалтерського обліку істотно впливає на організаційну структуру фірми, а також на процедури та методи внутрішнього контролю.

Якісно змінюється праця бухгалтера та його взаємодія з адміністрацією. Однак автоматизації праці бухгалтера заважають специфічні умови роботи в російських умовах, наприклад, велика кількість документів, що суперечать один одному. Додаткові труднощі очікуються протягом найближчих 3 років у зв'язку з переходом Росії на міжнародні стандарти обліку.

Види обробки інформації

На самому верхньому рівні можна виділити числову та нечислову обробку. У зазначені види обробки вкладається різне трактування змісту поняття «дані». При числової обробки використовуються такі об'єкти, як змінні, вектори, матриці, багатовимірні масиви, константи і т.д. При нечисловій обробці об'єктами може бути файли, записи, поля, ієрархії, мережі, відносини тощо. Інша відмінність у тому, що з числової обробці зміст даних немає великого значення, тоді як за нечисловой обробці нас цікавлять безпосередні інформацію про об'єктах, а чи не їх сукупність загалом.

З погляду реалізації на основі сучасних досягнень обчислювальної техніки виділяють такі види обробки інформації:

Послідовна обробка, що застосовується в традиційній фоннейманівській архітектурі ЕОМ, що має один процесор;
паралельна обробка, що застосовується за наявності кількох процесорів в ЕОМ;
конвеєрна обробка, пов'язана з використанням в архітектурі ЕОМ одних і тих же ресурсів для вирішення різних завдань, причому якщо ці завдання тотожні, це послідовний конвеєр, якщо завдання однакові – векторний конвеєр.

Прийнято відносити існуючі архітектури ЕОМ з погляду обробки інформації до одного з таких класів.

Архітектури з одиночним потоком команд та даних (SISD). До цього класу відносяться традиційні однопроцесорні системи, де є центральний процесор, який працює з парами «атрибут – значення».

Архітектури з одиночними потоками команд та даних (SIMD). Особливістю даного класу є наявність одного (центрального) контролера, який управляє рядом однакових процесорів.

Залежно від можливостей контролера та процесорних елементів, числа процесорів, організації режиму пошуку та характеристик маршрутних та вирівнюючих мереж виділяють:

Матричні процесори, що використовуються для вирішення векторних та матричних задач;
асоціативні процесори, що застосовуються для вирішення нечислових завдань та використовують пам'ять, в якій можна звертатися безпосередньо до інформації, що зберігається в ній;
процесорні ансамблі, що застосовуються для числової та нечислової обробки;
конвеєрні та векторні процесори.

Архітектури з множинним потоком команд та одиночним потоком даних (MISD). До цього класу можна віднести конвеєрні процесори.

Архітектури з множинним потоком команд та множинним потоком даних (MIMD). До цього класу можуть бути віднесені такі зміни: мультипроцесорні системи, системи з мультиобробкою, обчислювальні системи з багатьох машин, обчислювальні мережі.

Створення даних як операція обробки передбачає їх освіту в результаті виконання деякого алгоритму і подальше використання для перетворень на більш високому рівні.

Модифікація даних пов'язана з відображенням змін у реальній предметній області, які здійснюються шляхом включення нових даних та видалення непотрібних.

Забезпечення безпеки та цілісності даних спрямоване на адекватне відображення реального стану предметної галузі в інформаційній моделі та забезпечує захист інформації від несанкціонованого доступу (безпека) та від збоїв та пошкоджень технічних та програмних засобів.

Пошук інформації, яка зберігається в пам'яті комп'ютера, здійснюється як самостійна дія при виконанні відповідей на різні запити і як допоміжна операція при обробці інформації.

Підтримка прийняття рішень є найважливішою дією, що виконується під час обробки інформації. Широка альтернатива прийнятих рішень призводить до необхідності використання різноманітних математичних моделей.

Залежно від ступеня поінформованості про стан керованого об'єкта, повноти та точності моделей об'єкта та системи управління, взаємодії із зовнішнім середовищем, процес прийняття рішень протікає в різних умовах:

1) прийняття рішень за умов визначеності. У цьому завдання моделі об'єкта та системи управління вважаються заданими, а вплив довкілля – несуттєвим. Тому між обраною стратегією використання ресурсів і кінцевим результатом існує однозначний зв'язок, звідки випливає, що в умовах визначеності достатньо використовувати вирішальне правило для оцінки корисності варіантів рішень, приймаючи як оптимальне те, що призводить до найбільшого ефекту. Якщо таких стратегій кілька, всі вони вважаються еквівалентними. Для пошуку рішень за умов визначеності використовують методи математичного програмування;
2) ухвалення рішень в умовах ризику. На відміну від попереднього випадку для прийняття рішень в умовах ризику необхідно враховувати вплив зовнішнього середовища, який не піддається точному прогнозу, а відомий лише ймовірнісний розподіл його станів. У умовах використання однієї й тієї ж стратегії може призвести до різних результатів, ймовірності появи яких вважаються заданими чи може бути визначено. Оцінку та вибір стратегій проводять за допомогою вирішального правила, що враховує можливість досягнення кінцевого результату;
3) ухвалення рішень в умовах невизначеності. Як і в попередній задачі між вибором стратегії та кінцевим результатом відсутній однозначний зв'язок. Крім того, невідомі також значення ймовірностей появи кінцевих результатів, які або не можуть бути визначені або не мають у контексті змістовного сенсу. Кожній парі "стратегія - кінцевий результат" відповідає деяка зовнішня оцінка у вигляді виграшу. Найбільш поширеним є використання критерію здобуття максимального гарантованого виграшу;
4) прийняття рішень за умов багатокритеріальності. У будь-який з перелічених вище завдань багатокритеріальність виникає у разі наявності кількох самостійних, які не зводяться одна до іншої цілей. Наявність великої кількості рішень ускладнює оцінку та вибір оптимальної стратегії. Одним із можливих шляхів вирішення є використання методів моделювання.

Створення документів, зведень, звітів полягає у перетворенні інформації на форми, придатні для читання як людиною, і комп'ютером. З цією дією пов'язані і такі операції, як обробка, зчитування, сканування та сортування документів.

При обробці інформації здійснюється її переклад із однієї форми подання чи існування до іншої, що визначається потребами, що виникають у процесі реалізації інформаційних технологій.

Реалізація всіх процесів, виконуваних у процесі обробки інформації, здійснюється за допомогою різноманітних програмних засобів.

Для обробки введеного тексту використовуються комп'ютерні видавничі системи (DTP) (DTP - Desktop Publishing). DTP - це технологія підготовки видання?, за якої? повносторінкові? документ обробляється на автономному робочому місці, яким може служити персональні? комп'ютер чи робоча станція. Текст, графіка та зображення оформляються відповідно до макету та об'єднуються на смузі. Недорогі технології видавничих систем нині витіснили попередню фотонабірну техніку. Програмні засоби мають широкі можливості обробки текстової? інформації та великої? вибір шрифтів, тому дозволяють отримати результати, що не поступаються колишнім, що досягалися за допомогою фотонабірної? техніки. Провідними програмами верстки є Design (Adobe Systems) та QuarkXPress.

Кодування знаків

Кодування тексту – необхідна умова його обробки в електронних системах. Кожному знаку шрифту відповідає цифровий? машинні? код. У всьому світі для текстів застосовується стандарт представлення символів ASCII (American Standard Code for Information Interchange). 7-бітовий опис символу є стандартом, за допомогою якого можна закодувати 128 різних знаків. При цьому ідентифікується 96 знаків, що використовуються для створення вмісту смуги, а 32 коди використовуються для контрольних знаків? інформації. Умлаути та спеціальні знаки визначаються комбінацією? із восьмим бітом, спосіб застосування якого визначається виробником програмного продукту. Це часто призводить до проблем при конвертуванні в процесі пересилання даних.

Файлом називається набір логічно пов'язаних даних, що знаходиться у формі, зручній для зберігання та обробки обчислювальної системи. Файл є сукупністю логічних записів.

Коли йдеться про записи, що входять до складу файлу, слово «логічний» часто опускають. Кожен запис файлу містить дані, що мають конкретне призначення. У файлах, які використовуються з метою обліку запасів, кожен запис може представляти сукупність даних, що стосуються одного найменування виробу. В організованому адміністрацією навчального закладу файлі успішності студентів запис може містити ім'я студента, його обліковий номер, номер курсу та екзаменаційні оцінки. Записи банківських облікових файлів можуть містити, наприклад, такі дані, як номер клієнта, його ім'я, поточний рахунок та відомості про виконані ним операції за останній місяць. Записи файлів податкового управління можуть складатися із сум, які стягуються з певних платників податків у поточному році. В даний час багато завдань програмування пов'язані з організацією та керуванням файлами.

Значна частина операційної системи призначена для полегшення користувача завдання управління та обробки даних. Однак операційній системі доводиться мати справу з великою кількістю іншої інформації. Сюди входять тексти вихідних програм машинною мовою, бібліотеки підпрограм, вхідні дані виконуваних завдань та їх виведення. Дані для обробки операційною системою можуть бути представлені у вигляді наборів даних. Набір даних є найбільшою сукупністю інформації, з якою оперує система, і є безліч даних, представлене в пам'яті деяким спеціальним чином, разом з додатковою інформацією, що керує, що забезпечує можливість доступу до довільного елемента цієї множини. Кожна операційна система працює з наборами, що мають одну з кількох допустимих структур.

Для керування власними файлами користувачі зазвичай використовують можливості операційної системи. Тип використовуваної структури визначає спосіб організації набору даних. Ми коротко охарактеризуємо способи організації наборів даних, проте перш за все спробуємо уважніше розглянути відносини, що існують між окремими логічними записами файлу та операціями введення-виведення.

Блок та записи

Як згадувалося, файли складаються з однієї чи більше логічних записів. Як запис може виступати рядок, що виводиться на пристрій друку, або вміст однієї перфокарти. Якщо йдеться про програму мовою асемблера, то тут записом є пропозиція вихідної мови, що має довжину 80 байтів. Запис файлу, що містить інформацію про деякого студента, може зайняти 500 байтів. Взагалі кажучи, довжина записів, як і і вміст, визначається призначенням файла.

Фізичний запис, або блок, є інформацією, що передається пристроєм введення або виведення за одну операцію. Для пристрою читання з перфокарт або вихідного перфоратора блок складається із 80 байтів, оскільки саме 80 байтів кодуються однією перфокартою. Блоком для пристрою друку зазвичай є 132-байтовий рядок. У таких пристроях, т. е. пристроях, де розміри блоку суворо визначено самої апаратурою, кількість логічних записів у блоці неспроможна змінюватися і один блок завжди доводиться рівно один запис. Такі пристрої називаються пристроями для поодиноких записів. На інших пристроях, наприклад, таких, як магнітний диск і магнітна стрічка, розміри блоку строго не визначені. У таких випадках вони обираються самими програмістами. Фізичні записи не обов'язково збігаються за розмірами з логічними. Формат записів у наборі даних визначається ставленням між розмірами відповідних записів і блоків.

Мал. 17.1. Формати записів.

У випадках, коли фізичні та логічні записи за розмірами збігаються, кажуть, що записи не блокуються. Про зблокований формат даних говорять у разі, якщо на один фізичний запис припадає більше одного логічного. Може зустрітися випадок, коли розміри окремих записів перевищують розміри блоків. Записи в такому наборі називають перехідними.

Розмір блоку в наборі даних обов'язково є постійної величиною. У цьому випадку говорять про блоки змінної довжини, а значення величин, що характеризують розміри блоків, записуються усередині самих блоків. Якщо всі блоки в наборі за розміром однакові, то говорять про набір даних із блоками фіксованої довжини.

На практиці зустрічаються різні комбінації розмірів блоків і окремих записів. Деякі можливі випадки наведено на рис. 17.1. Набір даних, зображений на рис. 17.1,а може відповідати, наприклад, файлу перфокарт. Довжина кожного блоку дорівнює 80 байтам, у кожному їх рівно по одному логічного запису. Набір на рис. 17.1,6, складений із 100-байтових записів. Блоки цього набору мають довжину 300 байт. Це означає, що в процесі введення або виведення даних цього набору в рамках однієї операції відповідно буде введено або виведено інформацію, що становить 300 байтів. При обробці набору програмою користувача або програмами операційної системи блоки буде розбито на окремі записи. На рис. 17.1,зображено набір даних з перехідними записами постійної довжини. Введення або виведення довільного запису передбачає виконання двох операцій введення-виводу. Набір даних рис. 17.1,г складено із записів змінної довжини. Понад те, змінними у разі є і довжина окремого блоку, і кількість записів у ньому. Завдання розбиття кожного блоку на запис знову покладається на обробну програму.

Способи організації наборів даних

Познайомившись із різними можливостями розбиття наборів даних на складові - блоки і записи, - перейдемо тепер до розгляду питань, пов'язаних із загальною структурою набору. Під організацією набору розуміється взаємне розташування складових його блоків та відносини, що пов'язують кожен із блоків та набір даних у цілому. Вибір певного способу організації набору залежить від кількох чинників. Сюди входять і тип пристрою, на якому зберігається набір, і порядок зчитування окремих записів і, зрештою, мета, яка переслідується під час створення набору.

Послідовна організація. Деякі периферійні пристрої, наприклад, накопичувачі на магнітній стрічці або пристрої з одиничними записами, однозначно визначають спосіб організації відповідного набору даних. Записи у разі обробляються у тому порядку, у якому зберігаються. Пристрій читання з перфокарт вводить вихідний масив карту за картою саме в тій послідовності, якою він підготовлений для введення. Пристрій друку друкує рядок за рядком у порядку, в якому вони надходять до нього. На магнітну стрічку надходить інформація записується як блоків також у порядку надходження. Наступне введення зі стрічки проходитиме в порядку розміщення блоків на ній.

Мал. 17.2. Файл із послідовною організацією.

З іншого боку, пристрої прямого доступу, такі як, наприклад, накопичувачі на магнітних дисках, дають можливість робити запис і зчитування блоків, що знаходяться в довільному місці. Для цього необхідно лише вказати адресу запису. Іншими словами, обробка записів набору може відбуватися в довільному порядку за умови, звичайно, що нам відомі адреси їх розміщення або адреси, за якими вони мають бути розміщені. Однак у більшості програм фізичний порядок записів у наборі збігається з порядком, в якому бажано проводити їхню обробку. Вкрай рідко розгляд окремих записів, складових пропозиції вихідної програми, потрібно проводити над порядку, де вони написані. Те ж саме можна сказати стосовно написаних машинною мовою об'єктних і завантажувальних модулів.

Файли, у яких обробка окремих записів відбувається у порядку їх фізичного розміщення, називаються послідовними. При створенні послідовного файлу або додаванні нових записів порядок запису інформації збігається з порядком її надходження на периферійний пристрій. Зчитування записів послідовного файлу відбувається в порядку їхнього розташування в ньому. Обробка інформації в порядку її розміщення на пристрої або пам'яті носить назву послідовної обробки.

Послідовні файли зберігаються у наборах даних із послідовною організацією. На рис. 17.2 наведено приклад послідовно організованого набору даних. За останнім блоком набору слідує спеціальний блок, званий стрічковою маркою і є ознакою кінця набору даних. При додаванні до послідовного набору чергового блоку стрічкова марка перекривається цим блоком і нова марка записується відразу за ним. При введенні деякого набору даних зчитування записів відбувається саме в тому порядку, в якому вони записані в наборі, введення відбувається доти, доки не буде зустрінута стрічкова марка.

Бібліотечна організація. Ми вже згадували існування деяких системних бібліотек, що мають велике значення для користувачів. Сюди належать системна макробібліотека, бібліотека каталогізованих процедур, бібліотеки системних програм та тестових прикладів. Кожен розділ бібліотеки є послідовним набором даних. Наприклад, бібліотека каталогізованих процедур системи OS містить такі розділи, як ASMFCLG, FORTGCLG та COBUCG.

Запит вмісту бібліотек відбувається за допомогою імен розділів. Наприклад, при обробці макрокоманди INITIAL асемблер запитує розділ з ім'ям INITIAL, що знаходиться у системній макробібліотеці. Набір даних, що складається з одного або кількох розділів та організований таким чином, що доступ до окремих його розділів здійснюється за їх іменами, називається бібліотечним набором.

Мал. 17.3. Структура бібліотечного набору даних, що містить спеціальні макрос, що використовуються в цій книзі.

Бібліотечні набори даних зберігаються на пристрої прямого доступу. Це дозволяє вимагати окремі розділи, вказуючи лише адреси їх початку. Для полегшення пошуку розділу бібліотеки системою створюється спеціальна таблиця, яка називається змістом, у якій імені кожного розділу набору даних відповідає адреса його початку. На рис. 17.3 наведено приклад структури бібліотечного набору. Якщо запитується певний розділ бібліотеки, система переглядає зміст у пошуках відповідного імені. Потім визначається пов'язаний з даним ім'ям адресу і він безпосередньо використовується для визначення місцезнаходження послідовного набору даних, який представляє необхідний розділ.

Операційна система надає користувачеві спеціальні програми для створення та ведення власних бібліотечних наборів. OS також використовує бібліотечні набори для ведення власних бібліотек. Робота з бібліотеками в системі DOS мало чим відрізняється від передбаченої в OS, проте DOS не містить спеціальних засобів, що дозволяють користувачам створювати власні бібліотечні набори та виконувати роботи з їхнього ведення.

Індексно-послідовна організація. В деяких застосуваннях буває дуже зручно користуватися як послідовною обробкою набору, вибираючи окремі записи в тому порядку, в якому вони зберігаються в деякому пристрої, так і довільною обробкою поза зв'язком з розташуванням окремих записів, зчитуючи, додаючи і змінюючи записи. Згадаймо нашу програму обробки облікової інформації Ми повинні були зберігати в пам'яті записи, що відповідають кожному наявному найменуванню товару, по одному запису на кожне найменування. значення ключів У кінці кожного тижня видавався звіт про стан файлу на поточний момент. ньому рядка, що відповідає певному найменуванню.

Протягом тижня ситуація, однак, могла змінюватися: компанія могла виготовити чи закупити зовсім нові товари, старі товари могли поступово продаватися. Це вимагає внесення змін до запису облікового файлу. Для того, щоб внести зміну до деякого запису, її спочатку потрібно знайти. Для знаходження запису можна організувати перегляд всього файлу з самого початку, поки необхідний запис не буде виявлено. Однак, якщо файл містить кілька тисяч записів, такий перегляд кожного разу, коли потрібно внести зміни в деякий запис, може виявитися занадто марнотратним з точки зору машинного часу.

Мал. 17.4. Структура файлу з індексно-послідовною організацією.

Фактично потрібен такий спосіб організації набору даних, при якому доступ до окремих записів у ньому можна здійснювати як послідовно, так і з використанням ключів.

У такий спосіб організації даних є індексно-послідовна організація. При створенні індексно-послідовного набору даних спочатку запис файлу впорядковується за ключами. У нашому прикладі, пов'язаному з обробкою облікової інформації, як ключ запису буде використовуватися відповідний обліковий номер. Потім проводиться послідовне виведення записів. Вони розміщуються системою на пристрій прямого доступу. У цьому будується один чи кілька індексів. Якщо це зручно, обробка створеного таким чином набору може проводитися послідовно в порядку надходження записів відповідного пристрою. З іншого боку, кожен конкретний запис можна запросити і за ключом, при цьому використовуються індекси, побудовані системою для прискорення пошуку потрібного запису.

На рис. 17.4 наведено приклад одноіндексної організації набору даних. Вихідний файл розбитий на підфайли, кожному з яких відповідає певний рядок таблиці індексів. У такому рядку міститься інформація про ключ останнього та адресу першого запису підфайлу. Якщо відбувається запит запису з деяким заданим значенням ключа, система спочатку переглядає таблицю індексів у пошуках першого рядка, що містить більше або рівне даному значення. Необхідний запис належить підфайлу, що відповідає цьому рядку, тому подальший пошук здійснюється лише серед елементів цього підфайлу.

Система має можливість додавати нові записи у відповідне місце файлу та видаляти старі записи. Таким чином, індексно-послідовна організація значно розширює можливості обробки файлів. Записи можуть оброблятися як послідовно, і у довільному порядку. Все це передбачає, однак, упорядкованість записів у вихідному файлі.

Пряма організація. Якщо безпосередні адреси, за якими відбувається розміщення окремих записів файлу, задаються самим користувачем, говорять про пряму організацію набору даних. Зазвичай ключі служать визначення чи точного адреси запису, чи області, не більше якої запис може бути. Пряма організація дає можливість найшвидшого доступу до окремих записів файлу, але заодно вся відповідальність створення і ведення набору даних доручається користувача. Пряма організація використовується в тих випадках, коли необхідно виконувати роботу з файлами, що мають відмінну від створюваних операційною системою структуру.

Методи доступу

У розд. 17.4 будуть описані периферійні пристрої та способи безпосереднього програмування роботи цих пристроїв. Однак насправді дуже рідко доводиться програмувати на такому низькому рівні. Натомість для організації різноманітних обмінів між пам'яттю і периферійними пристроями, а також для створення та ведення наборів даних різної організації використовуються спеціальні системні програми, що мають назву методів доступу. Команда введення-виведення, що використовує методи доступу, є зверненням до деякого набору системних програм, званих супервізором введення-виведення. Самі операції введення-виведення виконуються безпосередньо супервізором введення-виведення з використанням пов'язаних з ним підпрограм. Фактично це означає, що при використанні методів доступу зникає необхідність піклуватися про конкретні деталі, пов'язані з виконанням операцій виводу-введення-виводу, про це піклуються самі методи доступу.

У кожній операційній системі передбачено декілька методів доступу. Вибір будь-якого конкретного методу залежить від операційної системи, від організації оброблюваного набору даних і, нарешті, від необхідного способу буферизації.

Мал. 17.5. (а) Проста буферизація затримує виконання програми до заповнення буфера; (б) Застосування декількох буферів забезпечує суміщення виконання програми та передачі даних.

Буфери Буферами називаються області пам'яті, призначені розміщувати введеної з периферійного пристрою інформації чи інформації, підготовленої виведення на периферійний пристрій. У найпоширенішому випадку разом із запитом на введення задається адреса буфера. Супервізор введення-виведення виконує безпосереднє введення блоку з деякого пристрою в буфер. Якщо ж ми хочемо зробити висновок, то нам самим потрібно подбати про відповідний вміст буфера. Коли дані підготовлені, надсилається запит на виконання висновку, з адресою буфера; сам висновок здійснюється безпосередньо системою.

На рис. 17.6 а зображена послідовність подій, що відбуваються при періодичному запиті введення в єдиний буфер. Введення запитується програмою користувача. Оскільки, швидше за все, робота програми користувача не може бути продовжена до закінчення обміну, супервізор тимчасово припиняє виконання її до закінчення обміну.

Виконання операцій вводу-виводу навіть найшвидшими пристроями проходить відносно повільно, цей час процесор зазвичай може виконати тисячі операцій. Таким чином, використання лише одного буфера значно уповільнює виконання програми. Однак не треба думати, що, поки проходить введення-виведення, процесор не в змозі виконувати будь-які інші операції. Як ми побачимо в розд. 17.4, ЕОМ Систем 360 та 370 допускають одночасну роботу процесора та периферійних пристроїв. У разі говорять про суміщення виконання операцій вводу-вывода із виконанням звичайних команд програми.

Можливість подібного поєднання можна успішно використовувати, виробляючи обміни, наприклад, з двома буферами. Приклад такого використання зображено на рис. 17.5,6. При послідовній обробці супервізор організує введення інформації в порядку, в якому вона знаходиться у файлі. Таким чином, система фактично може, "передбачаючи" наступні запити, заповнювати буфер ще до отримання замовлення на введення. Фактично, якщо обробка даних здійснюється програмою користувача не швидше, ніж система може заповнювати і звільняти буфери, то використання відразу кількох буферів дозволяє звести до мінімуму втрати, що виникають у зв'язку з необхідністю виконання операцій виводу-введення. Використання декількох буферів дозволяє збільшити загальну швидкість виведення інформації.

Однак лише при послідовній обробці даних використання кількох буферів може дати виграш у часі. Якщо обробка даних проводиться у довільній, випадковій послідовності, те, що ми назвали «передбаченням» системи, втрачає сенс.

Кожна операційна система передбачає наявність кількох методів доступу. Ступінь необхідної участі програміста у вирішенні багатьох питань, пов'язаних з використанням буферів, великою мірою залежить від методу доступу, що застосовується. Деякі методи доступу дозволяють користувачам взагалі не дбати про буфери, виконуючи всю необхідну роботу автоматично. В інших випадках керування буферами може повністю покладатися на користувача. Існують і методи, які надають користувачеві вибір щодо того, користуватися послугами системи для управління буферами чи ні.

Методи доступу до системи DOS. Усі методи доступу Дискової операційної системи передбачають напівавтоматичне керування буферизацією. Для забезпечення можливості роботи системи необхідно зарезервувати всередині своєї програми одну або дві буферні області. Якщо робота виконується з двома буферними областями, то виконання всіх операцій вводу-виводу під час роботи з послідовними файлами виконується системою до отримання реальних запитів. Користувач може замовити блокування даних під час виведення та розблокування під час введення. У системі DOS можливі такі способи організації наборів даних: послідовний, індексно-послідовний та прямий. Основними методами доступу системи DOS є:

Послідовний метод доступу (SAM)

Індексно-послідовний метод доступу (ISAM)

Прямий метод доступу (DAM)

Таблиця 17.1 Деякі методи доступу до системи OS

Методи доступу до системи OS. Методи доступу операційної системи OS розпадаються на два класи: базисні методи доступу та методи доступу з чергами. Методи доступу із чергами забезпечують повністю автоматичне керування буферизацією. Система сама дбає про ведення буферних областей. Система ж здійснює блокування та розблокування записів. Методи доступу з чергами використовуються при обробці послідовних та індексно-послідовних файлів. Ці методи дозволяють досягти максимальної ефективності обробки при мінімумі вимог, що висуваються до програми користувача.

Порівняно з методами з чергами базисні методи доступу набагато примітивніші. Тим не менш, вони дозволяють досягти більшої гнучкості роботи з даними. Частина обов'язків управління буферизацією тепер покладається на користувача, крім того, на користувача покладається і розблокування записів. Базові методи доступу використовуються в основному, коли доводиться мати справу з непослідовною обробкою наборів даних. Список найбільш уживаних методів доступу системи OS наведено в табл. 17.1.

У своєму розгляді ми лише злегка торкнулися питань, пов'язаних із структурами даних та наданими операційною системою можливостями виконання операцій введення-виведення. Тим не менш, цього матеріалу достатньо для того, щоб розпочати обговорення використання методів доступу при програмуванні введення-виведення. Надалі нас цікавитимуть лише послідовні методи доступу із чергами систем OS та DOS. Незважаючи на те, що принцип використання послідовного методу доступу з чергами є загальним для двох систем, що вивчаються нами, конкретні деталі все-таки досить сильно різняться. Доцільно розглянути лише матеріал, пов'язаний із програмуванням введення-виведення у вашій конкретній системі. Після цього, однак, можна переглянути й інший розділ з метою знайомства з подібними моментами в роботі з двома системами.

Обробка є однією з основних операцій, що виконуються над інформацією та головним засобом збільшення її обсягу та різноманітності. Для здійснення обробки інформації за допомогою технічних засобів її представляють у формалізованому вигляді - у вигляді структур даних («інформаційних об'єктів»), які є деякою абстракцією фрагмента реального світу. Абстракція (від латів. Abstraction - відволікання) передбачає виділення найбільш істотних з погляду завдання обробки властивостей та зв'язків. Так, наприклад, інформація про студента, необхідна для обліку його успішності, може бути представлена ​​набором таких ідентифікуючих даних, як прізвище, ім'я, по батькові, номер навчальної групи. При цьому несуттєві для цього завдання характеристики, наприклад зростання, вага, колір волосся тощо, не будуть враховані. Обробка інформації – отримання одних «інформаційних об'єктів» (структур даних) з інших шляхом виконання деяких алгоритмів. Виконавець алгоритму - абстрактна чи реальна (технічна, біологічна чи біотехнічна) система, здатна виконати дії, що пропонуються алгоритмом. Для механізації та автоматизації процесу обробки інформації та обчислень, що виконуються відповідно до заданого алгоритму, використовують різні типи обчислювальних машин: механічні, електричні, електронні (ЕОМ), гідравлічні, пневматичні, оптичні та комбіновані. У сучасній інформатиці основним виконавцем алгоритмів є ЕОМ, звана також комп'ютером (від англ. Computer – обчислювач). ЕОМ - електронний пристрій, призначений для автоматизації процесу алгоритмічної обробки інформації та обчислень. Залежно від форми подання оброблюваної інформації обчислювальні машини поділяються на три великі класи: ■ цифрові обчислювальні машини (ЦВМ), що обробляють інформацію, представлену в цифровій формі; ■ аналогові обчислювальні машини (АВМ), що обробляють інформацію, представлену у вигляді безперервно змінних значень будь-якої фізичної величини (електричного напруги, струму тощо); ■ гібридні обчислювальні машини (ГВМ), що містять як аналогові, так і цифрові обчислювальні пристрої. У основі функціонування АВМ закладено принцип моделювання. Так, при використанні в якості моделі деякої задачі електронних ланцюгів кожній змінній величині задачі ставиться у відповідність певна змінна величина електронного ланцюга. При цьому основою побудови такої моделі є ізоморфізм (подібність) досліджуваного завдання та відповідної їй електронної моделі. Відповідно до своїх обчислювальних можливостей АВМ найбільш пристосовані для вирішення математичних завдань, що містять диференціальні рівняння, що не потребують складної логіки. На відміну від ЦВМ, точність яких визначається їх розрядністю, точність обчислень на АВМ обмежена та характеризується якістю виготовлення елементної бази та основних вузлів. У той самий час для цілого класу завдань швидкість розв'язання задач па АВМ може бути значно більшою, ніж на ЦВМ. Це пояснюється паралельним принципом розв'язання задач на АВМ, коли результат рішення виходить миттєво та одночасно у всіх точках моделі. Дана особливість зумовлює використання АВМ у замкнутих системах автоматичного регулювання та для вирішення завдань у режимі реального часу. Гібридні обчислювальні машини, що містять як аналогові, так і цифрові обчислювальні пристрої, поєднують у собі переваги АВМ та ЦВМ. У таких машинах цифрові пристрої зазвичай служать для керування та виконання логічних операцій, а аналогові пристрої – для вирішення диференціальних рівнянь. Оскільки нині переважна більшість комп'ютерів є цифровими, далі слово «комп'ютер», чи «ЕОМ», вживатимемо у значенні «цифровий комп'ютер». Для обробки аналогової інформації на такому комп'ютері її спочатку перетворять на цифрову форму (див. п. 6.2). Сучасний комп'ютер (ЕОМ) як реальна система обробки даних має ряд спільних рис з розглянутою в попередньому розділі абстрактною алгоритмічною системою - машиною Тьюринга (МТ): ■ подібно до МТ-моделі ЕОМ має в своєму розпорядженні кінцеве безліч команд, що лежать в основі реалізації і виконання кожного алгоритму; подібно до МТ-моделі ЕОМ функціонує дискретно (потактно) під управлінням програми, що зберігається в оперативній пам'яті; ■ пристрій управління ЕОМ за призначенням загалом аналогічний пристрої управління МТ-моделі. Однак ЕОМ мають щодо МТ-моделей істотно складнішу організацію та широкий набір більших команд, що дозволяє ефективно представляти різноманітні алгоритми розв'язуваних завдань. Більш того, у припущенні про можливість нарощування пам'яті у необхідних обсягах кожна ЕОМ може моделювати будь-яку МТ, будучи потенційно універсальною. Потенційність пояснюється лише тим, що жодна ЕОМ неспроможна вважатися універсальної у сенсі обчислюваності довільної, частково рекурсивної функції, т. е. неї існує клас нерозв'язуваних завдань за умови незмінності її ресурсів (насамперед пам'яті). Основу сучасних комп'ютерів утворює апаратура (Hardware) - сукупність електронних та електромеханічних елементів та пристроїв, а принцип комп'ютерної обробки інформації полягає у виконанні програми (Software) - формалізованому описі алгоритму обробки у вигляді послідовності команд, які керують процесом обробки. Команда являє собою двійковий код, який визначає дію обчислювальної системи виконання будь-якої операції. Операція - комплекс технологічних процесів над інформацією по одній з команд програми. Основними операціями при обробці інформації на ЕОМ є арифметичні та логічні. Арифметичні операції включають всі види математичних дій, обумовлених програмою, над цілими числами, дробами і числами з плаваючою комою. Логічні операції забезпечують дії над логічними величинами із отриманням логічного результату. У обчислювальних системах послідовність дій, що становлять завдання обробки інформації, називають процесом. Так, обробка деякого тексту програмою-редактором є процесом, а редагування іншого тексту за допомогою цієї програми являє собою інший процес, навіть якщо при цьому використовується та сама копія програми. Процес визначається відповідною програмою, набором даних, які під час реалізації процесу можуть зчитуватися, записуватися і використовуватися, і навіть дескриптором процесу, який визначає поточний стан будь-якого виділеного процесу ресурсу ЕОМ. Дескриптор процесу - сукупність відомостей, визначальних стан ресурсів ЕОМ, наданих процесу. Кожен сеанс користувача з обчислювальною системою, наприклад введення-виведення даних в ЕОМ, також є процесом. У випадку в обчислювальної системі може одночасно існувати довільне число процесів, тому з-поміж них можлива конкуренція за володіння тим чи іншим ресурсом, насамперед часом процесора - основного обчислювального устрою ЕОМ. Це зумовлює необхідність організації управління процесами та його планування. У сучасних ЕОМ для вирішення даних завдань служать операційні системи (ОС), що включають сукупність програм для управління процесами, розподілу ресурсів, організації введення-виведення та інтерфейсу з користувачем. З точки зору організації обчислювальних процесів в ЕОМ виділяють кілька режимів: ■ однопрограмний однокористувацький режим, в якому обчислення мають послідовний характер, а ресурси ЕОМ не поділяються; ■ мультизадачний, коли кілька програм послідовно використовують час процесора, у своїй можливе поділ як апаратних, і програмних ресурсів ЕОМ; ■ розрахований на багато користувачів, коли кожному користувачеві виділяється квант (інтервал) часу процесора, при цьому завдання розподілу ресурсів, в першу чергу часу процесора і пам'яті, значно ускладнюється; ■ мультипроцесорний, коли обчислювальна система, що включає кілька процесорів, дозволяє виконувати реальні паралельні процеси, при цьому розподіл ресурсів має найскладніший характер. При виконанні завдань обробки інформації на комп'ютері виділяють пакетний та інтерактивний (запитовий, діалоговий) режими взаємодії користувача з ЕОМ. Пакетний режим спочатку використовувався зниження непродуктивних витрат машинного часу шляхом поєднання однотипних завдань. Його суть полягає у наступному. Завдання групуються у пакети, кожен із своїм окремим компілятором. Компілятор завантажується один раз, а потім здійснюється послідовна трансляція всіх завдань пакета. Після закінчення компіляції пакета всі успішно трансльовані у двійковий код завдання послідовно завантажуються та обробляються. Такий режим був основним в епоху централізованого використання ЕОМ (централізованої обробки), коли різні класи завдань вирішувалися з використанням тих самих обчислювальних ресурсів, зосереджених в одному місці (інформаційно-обчислювальному центрі). У цьому організація обчислювального процесу будувалася переважно без доступу користувача до ЕОМ. Його функції обмежувалися лише підготовкою вихідних даних по комплексу інформаційно-взаємопов'язаних завдань та передачею в центр обробки, де формувався пакет завдань для ЕОМ. В даний час під пакетним режимом розуміється процес комп'ютерної обробки завдань без можливості взаємодії з користувачем. При цьому, як правило, завдання вводяться користувачами з терміналів і обробляються не відразу, а поміщаються спочатку в чергу завдань, а потім надходять на обробку з вивільненням ресурсів. Такий режим реалізується у багатьох системах колективного доступу. Інтерактивний режим передбачає безпосередню взаємодію користувача з інформаційно-обчислювальною системою і може мати характер запиту (як правило, регламентованого) або діалогу з ЕОМ . Запитний режим дозволяє диференційовано, суворо встановленому порядку надавати користувачам час спілкування з ЕОМ. Діалоговий режим відкриває користувачу можливість безпосередньо взаємодіяти з обчислювальною системою в допустимому для нього темпі роботи, реалізуючи цикл видачі завдання, що повторюється, отримання та аналізу відповіді. При цьому ЕОМ сама може ініціювати діалог, повідомляючи користувачеві послідовність кроків (надання меню) для отримання результату. Організація взаємодії користувача та ЕОМ представлена ​​на рис. 6.1. Взаємодія здійснюється шляхом передачі повідомлень та керуючих сигналів між користувачем та ЕОМ. Вхідні повідомлення генеруються оператором за допомогою засобів введення: клавіатури, маніпуляторів типу миша тощо. Основними типами повідомлень, що генеруються користувачем, є: запит інформації, запит допомоги, запит операції або функції, введення або зміна інформації і т.д. що вимагають дій, повідомлення про помилки, які потребують дій у відповідь і т. д. 1 Рис. 6.1. Організація взаємодії користувача та ЕОМ Даний режим є основним на сучасному етапі розвитку комп'ютерних систем обробки інформації, характерною рисою якого є широке впровадження практично у всі сфери діяльності персональних комп'ютерів (ПК) - однокористувальних мікроЕОМ, що задовольняють вимогам загальнодоступності та універсальності застосування. В даний час користувач, володіючи знаннями основ інформатики та обчислювальної техніки, сам розробляє алгоритм розв'язання задачі, вводить дані, отримує результати, оцінює їхню якість. У нього є реальні можливості вирішувати завдання з альтернативними варіантами, аналізувати та вибирати за допомогою системи у конкретних умовах найбільш прийнятний варіант. Основні етапи розв'язання задач за допомогою комп'ютера представлені на рис. 6.2. Практика застосування персональних комп'ютерів у різних галузях науки, техніки та виробництва показала, що найбільшу ефективність від впровадження обчислювальної техніки забезпечують не окремі ПК, а обчислювальні мережі – сукупність комп'ютерів та терміналів, з'єднаних за допомогою каналів зв'язку в єдину систему розподіленої обробки даних. 6.1.1.

Вступ

Для написання дипломної роботи мною обрано тему «Технології обробки інформації». Я вважаю цю тему найбільш актуальною, оскільки інформація є усвідомленими відомостями про навколишній світ, які є об'єктом зберігання, перетворення, передачі та використання. Будь-яка діяльність людини є процес збору та переробки інформації, прийняття на її основі рішень та їх виконання. З появою сучасних засобів обчислювальної техніки інформація стала виступати як один з найважливіших ресурсів науково-технічного прогресу.

Дані - це знання, виражені в сигналах, повідомленнях, повідомленнях, повідомленнях і т.д. Кожну людину у світі оточує море інформації різних видів.

Метою моєї дипломної роботи є вивчення принципів обробки інформації за її формою подання, способами її кодування та зберігання. І тому необхідно вивчити поняття інформації, що є основним поняттям інформатики.

Для детальнішого дослідження цієї теми, роботу необхідно розділити на кілька етапів. По-перше, ознайомитися з поняттям «обробка інформації», а саме вивчити: цілі, завдання та види обробки інформації; методи опрацювання інформації; схема обробки інформації; сучасні системи опрацювання інформації; проблеми, пов'язані з комп'ютерними засобами обробки інформації; відхилення комп'ютерної обробки даних від неавтоматизованої; технологічний процес обробки інформації По-друге, досліджувати класифікацію технічних засобів обробки даних. До них належать: режими обробки даних; способи обробки даних; комплекс технічних засобів обробки інформації; класифікація технічних засобів обробки інформації

1. Обробка інформації

Основні види інформаціїза її формою подання, способами її кодування та зберігання, що має найбільше значення для інформатики, це:

§ графічна чи образотворча- перший вид, для якого був реалізований спосіб зберігання інформації про навколишній світ у вигляді наскельних малюнків, а пізніше у вигляді картин, фотографій, схем, креслень на папері, полотні, мармурі та ін матеріалах, що зображують картини реального світу;

§ звукова- світ навколо нас сповнений звуків і завдання їх зберігання та тиражування було вирішено з винаходом звукозаписних пристроїв у 1877 р. її різновидом є музична інформація - для цього виду був винайдений спосіб кодування з використанням спеціальних символів, що уможливлює зберігання її аналогічно графічній інформації;

§ текстова- спосіб кодування мови людини спеціальними символами - літерами, причому різні народи мають різні мови та використовують різні набори букв для відображення мови; особливо велике значення цей спосіб набув після винаходу паперу та друкарства;

§ числова- кількісна міра об'єктів та його властивостей у навколишньому світі; особливо великого значення набула з розвитком торгівлі, економіки та грошового обміну; аналогічно текстової інформації для відображення використовується метод кодування спеціальними символами - цифрами, причому системи кодування (числення) можуть бути різними;

§ відеоінформація- Спосіб збереження «живих» картин навколишнього світу, що з'явився з винаходом кіно.

Існують також види інформації, для яких досі не винайдено способів їх кодування та зберігання - це тактильна інформація, що передається відчуттями, органолептична, що передається запахами та смаками та ін.

Творцем загальної теорії інформації та основоположником цифрового зв'язку вважається Клод Шеннон (Claude Shannon). Всесвітню популярність йому принесла фундаментальна праця 1948 року - "Математична теорія зв'язку" (A Mathematical Theory of Communication), в якій вперше обґрунтовується можливість застосування двійкового коду для передачі інформації.

Єдність законів обробки інформації в системах різної природи (фізичних, економічних, біологічних і т.п.) є фундаментальною основою теорії інформаційних процесів, що визначає її загальнозначимість і специфічність. Об'єктом вивчення цієї теорії є інформація - поняття багато в чому абстрактне, що існує «само по собі» поза зв'язком з конкретною областю знання, в якій вона використовується.

Інформаційні ресурси в сучасному суспільстві грають не меншу, а нерідко і більшу роль, ніж ресурси матеріалі. Знання, кому, коли і де продати товар, може цінуватися не менше, ніж власне товар. У зв'язку з цим велика роль відводиться і методам обробки інформації. З'являються все більш досконалі комп'ютери, нові, зручні програми, сучасні способи зберігання, передачі та захисту інформації.

З позицій ринку інформація давно вже стала товаром і ця обставина вимагає інтенсивного розвитку практики, промисловості і теорії комп'ютеризації суспільства. Комп'ютер як інформаційне середовище не тільки дозволив зробити якісний стрибок в організації промисловості, науки і ринку, але він визначив нові самоцінні галузі виробництва: обчислювальна техніка, телекомунікації, програмні продукти.

Тенденції комп'ютеризації суспільства пов'язані з появою нових професій, пов'язаних з обчислювальною технікою, та різних категорій користувачів ЕОМ. Якщо в 60-70-ті роки в цій сфері домінували фахівці з обчислювальної техніки (інженери-електроніки і програмісти), що створюють нові засоби обчислювальної техніки і нові пакети прикладних програм, то сьогодні інтенсивно розширюється категорія користувачів ЕОМ - представників найрізноманітніших областей знань, не є за комп'ютерами у вузькому значенні, але вміють використовувати їх для вирішення своїх специфічних завдань.

Рисунок 1.1 Цикл обробки інформації

Користувач ЕОМ повинен знати загальні принципи організації інформаційних процесів в комп'ютерному середовищі, вміти вибрати потрібні йому інформаційні системи і технічні засоби і швидко освоїти їх стосовно своєї предметної області.

1.1 Цілі, завдання та види обробки інформації

Інформаційні процеси(Збір, обробка та передача інформації) завжди відігравали важливу роль у науці, техніці та житті суспільства. У результаті еволюції людства проглядається стійка тенденція до автоматизації цих процесів, хоча їх внутрішній зміст сутнісно залишилося незмінним.

Збір інформації- це діяльність суб'єкта, в ході якої він отримує відомості про об'єкт, що його цікавить.

Збір інформації може здійснюватися або людиною, або за допомогою технічних засобів та систем - апаратно. Наприклад, користувач може отримати інформацію про рух поїздів або літаків сам, вивчивши розклад, або від іншої людини безпосередньо, або через якісь документи, складені цією людиною, або за допомогою технічних засобів (автоматичної довідки, телефону тощо) . Завдання збору інформації не може бути вирішене у відриві від інших завдань, зокрема, завдання обміну інформацією (передачі).

Обмін інформацією- це процес, під час якого джерело інформації її передає, а одержувач приймає.

Якщо в повідомленнях, що передаються, виявлені помилки, то організується повторна передача цієї інформації. В результаті обміну інформацією між джерелом і одержувачем встановлюється своєрідний «інформаційний баланс», при якому в ідеальному випадку одержувач матиме ту саму інформацію, що і джерело.

Обмін інформації здійснюється за допомогою сигналів, що є її матеріальним носієм. Джерелами інформації можуть бути будь-які об'єкти реального світу, які мають певні властивості та здібності. Якщо об'єкт відноситься до неживої природи, то він виробляє сигнали, що безпосередньо відбивають його властивості. Якщо об'єктом-джерелом є людина, то сигнали, що їм виробляються, можуть не тільки безпосередньо відображати її властивості, а й відповідати тим знакам, які людина виробляє з метою обміну інформацією.

Отриману інформацію одержувач може використовувати неодноразово. З цією метою він повинен зафіксувати її на матеріальному носії (магнітному, фото, кіно та ін.).

Накопичення інформації- Це процес формування вихідного, несистематизованого масиву інформації.

Серед записаних сигналів можуть бути такі, що відображають цінну інформацію, що часто використовується. Частина інформації в даний час особливої ​​цінності може не представляти, хоча, можливо, буде потрібно в подальшому.

Зберігання інформації- це процес підтримки вихідної інформації у вигляді, що забезпечує видачу даних на запит кінцевих користувачів у встановлені терміни.

Обробка інформації- це впорядкований процес її перетворення відповідно до алгоритму розв'язання задачі.

Після вирішення завдання обробки інформації результат має бути виданий кінцевим користувачам у потрібному вигляді. Ця операція реалізується під час вирішення завдання видачі інформації. Видача інформації, зазвичай, проводиться з допомогою зовнішніх пристроїв ЕОМ як текстів, таблиць, графіків та інших.

Властивості інформації.

Як і будь-який об'єкт, інформація має властивості. Характерною характерною рисою інформації з інших об'єктів природи та суспільства, є дуалізм: на властивості інформації впливають як властивості вихідних даних, що становлять її змістовну частину, і властивості методів, фіксують цю інформацію.

З погляду інформатики найбільш важливими видаються такі загальні якісні властивості: об'єктивність, достовірність, повнота, точність, актуальність, корисність, цінність, своєчасність, зрозумілість, доступність, стислість та ін.

Об'єктивність інформації . Об'єктивний - існуючий поза та незалежно від людської свідомості. Інформація – це відображення зовнішнього об'єктивного світу. Інформація об'єктивна, якщо вона залежить від методів її фіксації, чийогось думки, судження.

приклад. Повідомлення "На вулиці тепло" несе суб'єктивну інформацію, а повідомлення "На вулиці 22 ° С" - об'єктивну, але з точністю, що залежить від похибки засобу вимірювання.

Об'єктивну інформацію можна отримати за допомогою справних датчиків вимірювальних приладів. Відбиваючись у свідомості людини, інформація може спотворюватися (переважно чи меншою мірою) залежно від думки, судження, досвіду, знань конкретного суб'єкта, отже, перестати бути об'єктивною.

Достовірність інформації . Інформація є достовірною, якщо вона відображає справжній стан справ. Об'єктивна інформація завжди є достовірною, але достовірна інформація може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Достовірна інформація допомагає нам прийняти правильне рішення. Недостовірна інформація може бути з наступних причин:

§ навмисне спотворення (дезінформація) або ненавмисне спотворення суб'єктивної властивості;

§ спотворення внаслідок впливу перешкод («зіпсований телефон») та недостатньо точних засобів її фіксації.

Повнота інформації . Інформацію можна назвати повною, якщо її достатньо для розуміння та прийняття рішень. Неповна інформація може призвести до помилкового висновку або рішення.

Точність інформації визначається мірою її близькості до реального стану об'єкта, процесу, явища тощо.

Актуальність інформації - важливість для сьогодення, злободенність, насущність. Тільки вчасно отримана інформація може бути корисною.

Корисність (цінність) інформації . Корисність може бути оцінена стосовно потреб конкретних її споживачів і оцінюється за тими завданнями, які можна вирішити з її допомогою.

Найцінніша інформація - об'єктивна, достовірна, повна та актуальна. У цьому слід враховувати, як і необ'єктивна, недостовірна інформація (наприклад, художня література), має велике значення для людини. Соціальна (суспільна) інформація має ще й додаткові властивості:

§ має семантичний (смисловий) характер, тобто. понятійний, оскільки саме у поняттях узагальнюються найістотніші ознаки предметів, процесів та явищ навколишнього світу.

§ має мовну природу (крім деяких видів естетичної інформації, наприклад, образотворчого мистецтва). Один і той же зміст може бути виражений різними природними (розмовними) мовами, записано у вигляді математичних формул і т.д.

З часом кількість інформації зростає, інформація накопичується, відбувається її систематизація, оцінка та узагальнення. Цю властивість назвали зростанням та кумулюванням інформації. (Кумуляція – від лат. cumulatio – збільшення, скупчення).

Старіння інформації полягає у зменшенні її цінності з часом. Старить інформацію не час, а поява нової інформації, яка уточнює, доповнює чи відкидає повністю чи частково ранню. Науково-технічна інформація старіє швидше, естетична (твори мистецтва) – повільніша.

Логічність, компактність, зручна форма подання полегшує розуміння та засвоєння інформації.

Поняття обробки інформації є дуже широким. Говорячи про обробку інформації, слід дати поняття інваріанту обробки. Зазвичай ним є зміст повідомлення (зміст інформації, що міститься у повідомленні). При автоматизованій обробці інформації об'єктом обробки є повідомлення, і тут важливо провести обробку таким чином, щоб інваріанти перетворень відповідали інваріантам перетворення інформації.

Мета обробки інформації загалом визначається метою функціонування деякої системи, з якою пов'язаний аналізований інформаційний процес. Проте задля досягнення мети завжди доводиться вирішувати ряд взаємозалежних завдань.

Наприклад, початкова стадія інформаційного процесу – рецепція. У різних інформаційних системах рецепція виявляється у таких конкретних процесах, як відбір інформації (у системах науково-технічної інформації), перетворення фізичних величин на вимірювальний сигнал (в інформаційно-вимірювальних системах), дратівливість. та відчуття (у біологічних системах) тощо.

Процес рецепції починається межі, що відокремлює інформаційну систему від зовнішнього світу. Тут, на кордоні, сигнал зовнішнього світу перетворюється на форму, зручну для подальшої обробки. Для біологічних систем і багатьох технічних систем, наприклад автоматів, що читають, ця межа більш-менш чітко виражена. В інших випадках вона значною мірою умовна і навіть розпливчаста. Що ж до внутрішньої межі процесу рецепції, вона практично завжди умовна і вибирається у кожному даному випадку з зручності дослідження інформаційного процесу.

Слід зазначити, що незалежно від того, як «глибоко» буде відсунуто внутрішню межу, рецепцію завжди можна розглядати як процес класифікації.

Формалізована модель обробки інформації

Звернемося тепер до питання, у чому подібність і відмінність процесів обробки інформації, що з різними складовими інформаційного процесу, використовуючи у своїй формалізовану модель обробки. Насамперед зауважимо, що не можна відривати це питання від споживача інформації (адресату), від семантичного та прагматичного аспектів інформації. Наявність адресата, для якого призначено повідомлення (сигнал), визначає відсутність однозначної відповідності між повідомленням та інформацією, що міститься в ньому. Цілком очевидно, що те саме повідомлення може мати різний зміст для різних адресатів і різне прагматичне значення.

· Загальна схема процесу обробки інформації.

· Постановка задачі обробки.

· Виконавець обробки.

· Алгоритм обробки.

· Типові завдання обробки інформації.

1.2 Методи опрацювання інформації

Існує безліч методів обробки інформації, але у більшості випадків вони зводяться до обробки текстових, числових та графічних даних.

Обробка текстової інформації

Текстова інформація може виникати з різних джерел та мати різний ступінь складності за формою уявлення. Залежно від форми подання для обробки текстових повідомлень використовують різноманітні інформаційні технології. Найчастіше як інструментальний засіб обробки текстової електронної інформації застосовують текстові редактори або процесори. Вони представляють програмний продукт, що забезпечує користувача спеціальними засобами, призначеними для створення, обробки та зберігання текстової інформації. Текстові редактори та процесори використовуються для складання, редагування та обробки різних видів інформації. Відмінність текстових редакторів від процесорів у тому, що редактори, зазвичай, призначені до роботи лише з певним видом інформації (тексти, формули та інших.), а процесори дозволяють використовувати інші види інформації.

Редактори, призначені для підготовки текстів, умовно можна розділити на звичайні (підготовка листів та інших простих документів) і складні (оформлення документів з різними шрифтами, що включають графіки, малюнки та ін.). Редактори, які використовуються для автоматизованої роботи з текстом, можна розділити на кілька типів: найпростіші, інтегровані, гіпертекстові редактори, розпізнавачі текстів, редактори наукових текстів, видавничі системи.

У найпростіших редакторах-форматерах (наприклад, Блокнот) для внутрішнього представлення тексту додаткові коди не використовуються, тексти зазвичай формуються на основі символів кодової таблиці ASCII. Текстові процесори є системою підготовки текстів (Word Processor). Найбільшою популярністю серед них є програма MS Word.

Технологія обробки текстової інформації за допомогою таких програм зазвичай включає такі етапи:

) створення файлу для зберігання текстової інформації;

) збереження тексту, поданого в електронній формі;

) відкриття файлу, що зберігає текстову інформацію;

) редагування електронної текстової інформації;

) форматування тексту, що зберігається в електронній формі;

) створення текстових файлів на основі вбудованих у текстовий

редактор стилів оформлення;

) автоматичне формування змісту до тексту та алфавітного довідника;

) автоматична перевірка орфографії та граматики;

) вбудовування в текст різних елементів та об'єктів;

) об'єднання документів;

) Друк тексту.

До основних операцій редагування відносять: додавання; видалення; переміщення; копіювання фрагмента тексту, а також пошуку та контекстної заміни. Якщо текст створює багатосторінковий документ, можна використовувати форматування сторінок або розділів. При цьому в тексті з'являться такі структурні елементи, як закладки, виноски, перехресні посилання та колонтитули.

Більшість текстових процесорів підтримує концепцію складеного документа - контейнера, куди входять різні об'єкти. Вона дозволяє вставляти у текст документа малюнки, таблиці, графічні зображення, підготовлені інших програмних середовищах. Використовувана при цьому технологія зв'язку та впровадження об'єктівназивається OLE(Object Linking and Embedding – зв'язок та впровадження об'єктів).

Для автоматизації виконання часто повторюваних процесів у текстових процесорах використовують макрокоманди. Найпростіший макрос - записана послідовність натискання клавіш, переміщень та клацань мишею. Вона може відтворюватися як магнітофонний запис. Її можна обробити та змінити, додавши стандартні макрокоманди.

Перенесення текстів з одного текстового редактора до іншого здійснюється програмою- конвертером. Вона створює вихідний файл у відповідному форматі. Зазвичай, програми текстової обробки мають вбудовані модулі конвертування популярних файлових форматів.

Різновидом текстових процесорів є настільні видавничі системи. Вони можна готувати матеріали за правилами поліграфії. Програми настільних видавничих систем (наприклад Publishing, PageMaker) є інструментом верстальника, дизайнера, технічного редактора. З їхньою допомогою можна легко змінювати формати та нумерацію сторінок, розмір відступів, комбінувати різними шрифтами тощо. Більшою мірою вони призначені для видання поліграфічної продукції.

Обробка табличних даних

Користувачам у процесі роботи часто доводиться мати справу з табличними даними у процесі створення та ведення бухгалтерських книг, банківських рахунків, кошторисів, відомостей, при складанні планів та розподіл ресурсів організації, при виконанні наукових досліджень. Прагнення автоматизації даного виду робіт призвело до появи спеціалізованих програмних засобів обробки інформації, що подається в табличній формі. Такі програмні засоби називають табличними процесорамиабо електронними таблицями.Такі програми дозволяють як створювати таблиці, а й автоматизувати обробку табличних даних.

Електронні таблиці виявилися ефективними і під час вирішення таких завдань, як: сортування та обробка статистичних даних, оптимізація, прогнозування тощо. З їх допомогою вирішуються завдання розрахунків, підтримки прийняття рішень, моделювання та подання результатів практично у всіх сферах діяльності. При роботі з табличними даними користувач виконує ряд типових процедур, наприклад, таких як:

) створення та редагування таблиць;

) створення (збереження) табличного файла;

) введення та редагування даних у комірки таблиці;

) вбудовування в таблицю різних елементів та об'єктів;

) використання листів, форматування та зв'язок таблиць;

) обробка табличних даних з використанням формул і

спеціальних функцій;

) побудова діаграм та графіків;

) обробка даних, поданих у вигляді списку;

) аналітична обробка даних;

) друк таблиць та діаграм до них.

Структура таблиці включає нумераційний та тематичний заголовки, головку (шапку), боковик (перша графа таблиці, що містить заголовки рядків) та прографку (власне дані таблиці).

Найбільшу популярність серед табличних процесорів користується програма MS Excel. Вона представляє користувачам набір робочих аркушів (сторінок), у кожному з яких можна створювати одну чи кілька таблиць.

Робочий лист містить набір осередків, що утворюють прямокутний масив. Їхні координати визначаються шляхом завдання вказівки позиції по вертикалі (у стовпцях) та по горизонталі (у рядках). Аркуш може містити до 256 стовпців та до 65536 рядків. Стовпці позначаються літерами латинського алфавіту: A, B, C… Z, AA, AB, AC… AZ, BA, BB…, а рядки – цифрами. Так, наприклад, «D14» позначає осередок, що знаходиться на перетині стовпця «D» з 14 рядком, а «CD99» - осередок, що знаходиться на перетині стовпця «CD» з 99 рядком. Імена стовпців завжди відображаються у верхньому рядку робочого аркуша, а номери рядків - на його лівому кордоні.

Для об'єктів електронної таблиці визначено такі операції: редагування, об'єднання одну групу, видалення, очищення, вставки, копіювання. Операція переміщення фрагмента зводиться до послідовного виконання операцій видалення та вставки.

Для зручності обчислення в табличні процесори вбудовано математичні, статистичні, фінансові, логічні та інші функції. З внесених у таблиці числових значень можна будувати різні двовимірні, тривимірні та змішані діаграми (понад 20 типів та підтипів).

Табличні процесори можуть виконувати функції бази даних. При цьому дані таблиці вводяться так само, як і в БД, тобто через екранну форму. Дані в них можуть бути захищені, сортуватися за ключем або кількома ключами. Крім цього здійснюються обробка запитів до БД та обробка зовнішніх БД, створення зведених таблиць та ін. У них також можна використовувати вбудовану мову програмування макрокоманд.

Важливою властивістю таблиць є можливість використання у них формул та функцій. Формула може містити посилання на комірки таблиці, розташовані, в тому числі, на іншому робочому аркуші або таблиці, розміщеній в іншому файлі. Excel пропонує більше 200 запрограмованих формул, які називаються функціями. Для зручності орієнтування в них функції розділені за категоріями. За допомогою "Майстра функцій" можна формувати їх на будь-якому етапі роботи.

Табличний редактор Excel, текстовий редактор Word та інші програми, що входять у пакет прикладних програм (ППП) Office підтримує стандарт обміну даними OLE, а використання «списків» дозволяє ефективно працювати з великими однорідними наборами даних. Аналогічний механізм OLE використовується і в інших ППП.

В Excel можна ефективно обробляти різні економічні та статистичні дані.

Обробка графічної інформації

Графічна інформація на екрані монітора комп'ютера утворюється з точок.

У графічному режимі екран монітора представляє сукупність точок, що світяться - пікселів («pixel», від англ. «picture element»). Сумарну кількість точок на екрані називають роздільна здатність монітора, яка залежить також від його типу та режиму роботи. Одиницею виміру у разі є кількість точок на дюйм (dpi). Роздільна здатність сучасних дисплеїв зазвичай дорівнює 1280 точках по горизонталі та 1024 точках по вертикалі, тобто. 1310720 пікселів.

Кількість кольорів, що відображаються, залежить від можливостей відеоадаптера і дисплея. Воно може змінюватись програмно. Кожен колір є одним із станів точки на екрані. Кольорові зображення мають режими: 16, 256, 65536 (high color) та 16777216 кольорів (true color).

Будь-яке комп'ютерне зображення складається з набору графічних примітивів, які відбивають певний графічний елемент. Примітивами можуть бути алфавітно-цифрові і будь-які інші символи.

1.3 Схема обробки інформації

Вихідна інформація – виконавець обробки – підсумкова інформація.

У процесі обробки інформації вирішується деяка інформаційна задача, яка попередньо може бути поставлена ​​у традиційній формі: дано деякий набір вихідних даних, потрібно отримати деякі результати. Сам процес переходу від вихідних даних до результату є процес обробки. Об'єкт чи суб'єкт, який здійснює обробку, називають виконавцем обробки.

Для успішного виконання обробки інформації виконавцю (людині або пристрою) може бути відомий алгоритм обробки, тобто. послідовність дій, яку потрібно виконати, щоб досягти потрібного результату.

Розрізняють два типи обробки інформації. Перший тип обробки: обробка, пов'язана з отриманням нової інформації, нового змісту знань (вирішення математичних завдань, аналіз ситуації та ін.). Другий тип обробки: обробка, пов'язана зі зміною форми, але не змінює змісту (наприклад, переклад тексту з однієї мови на іншу).

Важливим видом обробки інформації є кодування- Перетворення інформації в символьну форму, зручну для її зберігання, передачі, обробки. Кодування активно використовується у технічних засобах роботи з інформацією (телеграф, радіо, комп'ютери). Інший вид обробки інформації - структуруванняданих (внесення певного порядку до сховища інформації, класифікація, каталогізація даних).

Ще один вид обробки інформації - пошуку деякому сховищі інформації необхідних даних, які відповідають певним умовам пошуку (запиту). Алгоритм пошуку залежить від методу організації інформації.

Малюнок 1.3.1 Схема обробки інформації

1.4 Сучасні системи обробки інформації

p align="justify"> При проектуванні технологічних процесів орієнтуються на режими їх реалізації. Режим реалізації технології залежить від об'ємно-тимчасових особливостей розв'язуваних завдань: періодичності та терміновості, вимог до швидкості обробки повідомлень, а також від режимних можливостей технічних засобів та насамперед ЕОМ.

Існують: пакетний режим; режим реального масштабу; режим розподілу часу; регламентний режим; запитний; діалоговий; телеобробки; інтерактивний; однопрограмний; багатопрограмний (мультіобробка).

Для користувачів фінансово-кредитної системи найбільш актуальними є наступні режими: пакетний, діалоговий та режим реального часу.

Пакетний режимПри використанні цього режиму користувач не має безпосереднього спілкування з ЕОМ. Збір та реєстрація інформації, введення та обробка не збігаються за часом. Спочатку користувач збирає інформацію, формуючи її в пакети відповідно до виду завдань або якоюсь іншою ознакою. (Як правило, це завдання неоперативного характеру з довготривалим терміном дії результатів рішення). Після завершення прийому інформації проводиться її введення та обробка, тобто відбувається затримка обробки. Цей режим використовується зазвичай при централізованому способі обробки інформації.

Діалоговий режим (запитний) режимпри якому існує можливість користувача безпосередньо взаємодіяти з обчислювальною системою в процесі роботи користувача. Програми обробки даних перебувають у пам'яті ЕОМ постійно, якщо ЕОМ доступна у час, чи протягом певного проміжку часу, коли ЕОМ доступна користувачеві. Взаємодія користувача з обчислювальною системою у вигляді діалогу може бути багатоаспектною та визначатися різними факторами: мовою спілкування, активною чи пасивною роллю користувача; хто є ініціатором діалогу – користувач або ЕОМ; часом відповіді; структурою діалогу тощо. Якщо ініціатором діалогу є користувач, то він повинен мати знання по роботі з процедурами, форматами даних і т.п. Якщо ініціатор - ЕОМ, то машина сама повідомляє щокроку, що треба робити з різноманітними можливостями вибору. Цей метод називається «вибором меню». Він забезпечує підтримку дій користувача та наказує їх послідовність. При цьому від користувача потрібна менша підготовленість.

Діалоговий режим вимагає певного рівня технічного оснащення користувача, тобто. наявність терміналу або ПЕОМ, пов'язаних із центральною обчислювальною системою каналами зв'язку. Цей режим використовується для доступу до інформації, обчислювальних або програмних ресурсів. Можливість роботи у діалоговому режимі може бути обмежена в часі початку та кінця роботи, а може бути і необмеженою.

Режим реального масштабу часуозначає здатність обчислювальної системи взаємодіяти з контрольованими чи керованими процесами у темпі перебігу цих процесів. Час реакції ЕОМ має задовольняти темпи контрольованого процесу чи вимогам користувачів і мати мінімальну затримку. Як правило, цей режим використовується при децентралізованій та розподіленій обробці даних. Приклад: на робочому столі операційіста встановлено ПК, через який вся інформація про операції вводиться в ЕОМ у міру її надходження.

Розрізняються такі способи обробки даних:

централізована, децентралізована, розподілена та інтегрована.

Централізована передбачає наявність ВЦ. При цьому способі користувач доставляє на ВЦ вихідну інформацію та одержують результати обробки у вигляді результативних документів. Особливістю такого способу обробки є складність і трудомісткість налагодження швидкого, безперебійного зв'язку, велика завантаженість ВЦ інформацією (бо великий обсяг), регламентацією термінів виконання операцій, організація безпеки системи від можливого несанкціонованого доступу.

Децентралізована обробка.Цей метод пов'язані з появою ПЕОМ, дають можливість автоматизувати конкретне робоче місце. В даний час існують три види технологій децентралізованої обробки даних.

Перша ґрунтується на персональних комп'ютерах, які не об'єднані в локальну мережу. (дані зберігаються в окремих файлах та на окремих дисках). Для отримання показників провадиться перезапис інформації на комп'ютер. Недоліки: відсутність взаємопов'язання задач, неможливість обробки великих обсягів інформації, низька захищена від несанкціонованого доступу.

Другий: ПК об'єднані в локальну мережу, що веде до створення єдиних файлів даних (але не розрахований великі обсяги інформації).

Третій: ПК, об'єднані в локальну мережу, в яку включаються спеціальні сервери (з режимом «клієнт-сервер»).

Розподілений спосіб обробки даних заснований на розподілі функцій обробки між різними ЕОМ, включеними до мережі. Цей спосіб може бути реалізований двома шляхами: перший передбачає установку ЕОМ в кожному вузлі мережі (або на кожному рівні системи), при цьому обробка даних здійснюється однією або декількома ЕОМ в залежності від реальних можливостей системи та її потреб на даний момент часу. Другий шлях - розміщення великої кількості різних процесорів усередині однієї системи. Такий шлях застосовується в системах обробки банківської та фінансової інформації, там, де необхідна мережа обробки даних (філії, відділення тощо). Переваги розподіленого способу: можливість обробляти у задані терміни будь-який обсяг даних; високий ступінь надійності, тому що при відмові одного технічного засобу є можливість моментальної заміни його на інший; скорочення часу та витрат на передачу даних; підвищення гнучкості систем, спрощення розробки та експлуатації програмного забезпечення тощо. Розподілений метод полягає в комплексі спеціалізованих процесорів, тобто. кожна ЕОМ призначена для вирішення певних завдань або завдань свого рівня

Наступний спосіб обробки даних - інтегрований . Він передбачає створення інформаційної моделі керованого об'єкта, тобто створення розподіленої бази даних. Такий спосіб забезпечує максимальну зручність для користувача. З одного боку, бази даних передбачають колективне користування та централізоване управління. З іншого боку, обсяг інформації, різноманітність розв'язуваних завдань потребують розподілу бази даних. Технологія інтегрованої обробки інформації дозволяє покращити якість, достовірність та швидкість обробки, тому що обробка проводиться на основі єдиного інформаційного масиву, одноразово введеного в ЕОМ. Особливістю цього способу є відділення технологічно та за часом процедури обробки від процедур збору, підготовки та введення даних.

У сучасних системах обробки інформації використовуються цифрові технології, що виключають паперовий носій та здійснюють обмін даними по мережі між АРМ технології, припускають також об'єднання спільних зусиль групи співробітників над вирішенням будь-якої задачі (тобто організацію в мережі робочої групи), обмін думками вобговорення в мережі будь-якого питання в режимі реального часу (телеконференція), оперативний обмін матеріалами через електронну пошту, електронні дошки оголошень тощо. Для таких систем, що охоплюють роботу підприємства в цілому, набув поширення термін «корпоративні системи управління бізнес-процесами». Для таких систем характерне використання технології «клієнт-сервер», у тому числі підключення віддалених користувачів через глобальну мережу Internet. Не рідкість, коли система об'єднує в загальний інформаційний простір більш ніж 40 тисяч користувачів, що розміщуються по різних країнах та континентах. Одним із таких прикладів може бути компанія McDonalds, яка має свої підрозділи по всьому світу, у тому числі й в Україні.

1.5 Проблеми, пов'язані з комп'ютерними способами обробки інформації

Просто розстановка на робочих місцях співробітників персональних комп'ютерів та з'єднання їх у локальну мережу навряд чи дасть позитивний ефект в управлінні підприємством, якщо докорінно не переглянути існуючу інформаційну структуру. Не можна автоматизувати застарілі методи роботи, персональний комп'ютер може перетворитися на засіб для високошвидкісного виробництва нових паперів. Так, за результатами аналізу роботи підприємств у США описано випадок, коли для включення тимчасового службовця до спискового складу підприємства було оформлено 43 різні документи, всього 113 сторінок, включаючи необхідні копії. Це тому, що у інформаційної системі існують зайві зв'язку (комунікації) між підрозділами і окремими службовцями. При цьому для нормального функціонування підприємства потрібно не більше 20-30 внутрішніх комунікацій, насправді їх у 3-4 рази більше. Причому практика автоматизації управління підприємством показує, що встановлення продуктивного комп'ютерного обладнання може призвести до збільшення кількості комунікацій за рахунок друкування «про всяк випадок» зайвих копій та їх розсилки. Тому етапу впровадження для підприємства комп'ютерної техніки має передувати скорочення зайвих комунікацій (співробітників) до оптимального рівня.

Одна з найпоширеніших небезпек: приписування уявної могутності комп'ютера. Персональний комп'ютер, яким би дорогим і продуктивним він не був, це лише лічильна машина, яка не в змозі вирішити наші складні економічні проблеми, якщо ми самі не в змозі правильно сформулювати завдання.

Велике значення мають також соціально-психологічні проблеми, що у колективі під час впровадження комп'ютерної техніки, що викликає, зазвичай, скорочення числа співробітників, поліпшення (отже, і посилення) контролю над діяльністю інших співробітників тощо.

Комп'ютеризація суттєво змінює технологію бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності. У неавтоматизованій системі ведення бухгалтерського обліку обробка даних про господарські операції легко простежується і зазвичай супроводжується документами на паперовому носії інформації - розпорядженнями, дорученнями, рахунками та обліковими регістрами, наприклад журналами обліку. Аналогічні документи часто використовуються і в комп'ютерній системі, але в багатьох випадках вони існують лише в електронній формі. Більш того, основні облікові документи (бухгалтерські книги та журнали) у комп'ютерній системі бухгалтерського обліку є файлами даних, прочитати або змінити які без комп'ютера неможливо.

p align="justify"> Комп'ютерна технологія характеризується рядом особливостей, які слід враховувати при оцінці умов і процедур контролю.

.6 Відмінності комп'ютерної обробки даних від неавтоматизованої

Єдине виконання операцій.Комп'ютерна обробка передбачає використання тих самих команд під час виконання ідентичних операцій бухгалтерського обліку, що виключає поява випадкових помилок, зазвичай властивих

ручної обробки. Навпаки, програмні помилки (чи інші систематичні помилки в апаратних чи програмних засобах) призводять до неправильної обробки всіх ідентичних операцій за однакових умов.

Поділ функцій. p align="justify"> Комп'ютерна система може здійснити безліч процедур внутрішнього контролю, які в неавтоматизованих системах виконують різні фахівці. Така ситуація залишає фахівцям, які мають доступ до комп'ютера, можливість втручання в інші функції. У результаті комп'ютерні системи можуть вимагати введення додаткових заходів підтримки контролю на необхідному рівні, який у неавтоматизованих системах досягається простим поділом функцій. До таких заходів може належати система паролів, яка запобігає діям, неприпустимим з боку фахівців, які мають доступ до інформації про активи та облікові документи через термінал у діалоговому режимі.

Потенційні можливості появи помилок та неточностей.Порівняно з неавтоматизованими системами бухгалтерського обліку, комп'ютерні системи більш відкриті для несанкціонованого доступу, включаючи осіб, які здійснюють контроль. Вони також відкриті для прихованої зміни даних та прямого чи опосередкованого отримання інформації про активи. Чим менше людина втручається в машинну обробку операцій обліку, тим нижчою є можливість виявлення помилок і неточностей. Помилки, допущені під час розробки або коригування прикладних програм, можуть залишатися непоміченими протягом тривалого періоду.

Потенційні можливості посилення контролю із боку адміністрації.Комп'ютерні системи дають до рук адміністрації широкий набір аналітичних засобів, дозволяють оцінювати і контролювати діяльність фірми. Наявність додаткового інструментарію забезпечує зміцнення системи внутрішнього контролю загалом і, таким чином, зниження ризику його неефективності. Так, результати нормального зіставлення фактичних значень коефіцієнта витрат із плановими, і навіть звірки рахунків надходять до адміністрації найчастіше при комп'ютерної обробці інформації. Крім того, деякі прикладні програми накопичують статистичну інформацію про роботу комп'ютера, яку можна використовувати для контролю фактичного ходу обробки операцій бухгалтерського обліку.

Ініціювання виконання операцій на комп'ютері.Комп'ютерна система може виконувати деякі операції автоматично, причому їхнє санкціонування не обов'язково документується, як це робиться в неавтоматизованих системах бухгалтерського обліку, оскільки сам факт прийняття такої системи в експлуатацію адміністрацією передбачає в неявному вигляді наявність відповідних санкцій.

Таким чином, спосіб обробки господарських операцій при веденні бухгалтерського обліку істотно впливає на організаційну структуру фірми, а також на процедури та методи внутрішнього контролю. Якісно змінюється праця бухгалтера та його взаємодія з адміністрацією. Проте автоматизації праці бухгалтера заважають специфічні умови роботи в українських умовах, наприклад, велика кількість документів, що суперечать один одному.

1.7 Технологічний процес обробки інформації

Є впорядкованою послідовністю дій з обробки даних, інформації, знань до отримання необхідного користувачеві результату. Звідси випливає, що поняття інформаційної технології має на увазі рішення економічних та управлінських завдань, пов'язане з виконанням низки операцій зі збору необхідної для вирішення цих завдань інформації, переробки її за деякими алгоритмами та видачі особі, що приймає рішення у зручній для нього формі.

Технологічний процес обробки інформації залежить від характеру розв'язуваних завдань, використовуваних технічних засобів, систем контролю, числа користувачів та інших факторів. Технологічний процес обробки інформації може включати такі операції (дії):

Збір даних, інформації, знань - являє собою процес реєстрації, фіксації, запису детальної інформації (даних, знань) про події, об'єкти (реальних та абстрактних), зв'язки, ознаки та відповідні дії. При цьому іноді виділяють в окремі операції «збір даних та інформації» і «збір знань». Збір даних та інформації - процес ідентифікації та отримання даних від різних джерел, групування отриманих даних та подання їх у формі, необхідної для введення в ЕОМ. Збір знань - отримання інформації про предметної галузі від фахівців - експертів та подання у формі, необхідної для запису до бази знань.

Обробка даних, інформації, знань. Обробка - поняття широке і включає кілька взаємозалежних операцій. Слід пам'ятати, що обробка - це систематичне виконання операцій над даними, процес перетворення обчислення, аналізу та синтезу будь-яких форм даних, інформації. та знань, за допомогою систематичного виконання операцій над ними. При визначенні такої операції як обробка виділяють: обробку даних, обробку інформації, обробку знань. Обробка даних є процес управління даними (цифри, символи та літери) і перетворення їх у інформацію. Обробка інформації - переробка інформації певного типу (текстового, звукового, графічного), перетворення їх у інформацію іншого типу.

Однак використання новітніх сучасних технологій забезпечує комплексне подання та одночасну обробку інформації будь-якого виду (текст, графіка, аудіо, відео, мультиплікація), її перетворення. Поняття обробки знань пов'язане з поняттям експертних систем (або систем штучного інтелекту), що дозволяють на підставі правил і фактів, що надаються користувачем, розпізнати ситуацію, поставити діагноз, сформулювати рішення, дати рекомендації щодо вибору дій.

Генерація даних, інформації, знань - процес організації, реорганізації та перетворення даних (інформації, знань) у необхідну користувачем форму, у тому числі шляхом її обробки. Наприклад, процес отримання форматованих звітів (документів).

Зберігання даних, інформації, знань - процеси накопичення, розміщення, вироблення та копіювання даних (інформації, знань) для подальшого їх використання (обробки та передачі).

Передача даних, інформації, знань - процес поширення даних (інформації, знань) серед користувачів за допомогою засобів та систем комунікацій та шляхом переміщення (пересилання) даних від джерела (відправника) до приймача (одержувача).

2. Розробка міні-підручника «Відновлення операційної системи»

2.1 Конвертування тексту з DJVU у PDF

Як конвертувати документ із DjVu в PDF?є одним з найпоширеніших форматів для представлення в електронному вигляді надрукованих документів, книг та періодичних видань. Використання Universal Document Conveter дозволяє вирішити завдання конвертування документа з DjVu у PDF оптимальним чином.

- Відкрив файл DjVu в Internet Explorer і натиснув кнопку Print на панелі інструментів плагіна.

Мал. 2.1.1 Відкриття файлу в Internet Explorer

Вибрав Universal Document Converter зі списку доступних принтерів і натиснув кнопку Властивості.

Мал. 2.1.2 Universal Document Converter

Натисніть кнопку Завантажити на панелі налаштувань.

Мал. 2.1.3 Завантажити налаштування

У вікні Відкрити вибрав файл Text Document to PDF.xml і натиснув на кнопку Відкрити.

Мал. 2.1.4 "Text document to PDF.xml"

Натисніть кнопку OK у вікні Друк, щоб розпочати конвертацію документа. Готовий PDF-файл за замовчуванням буде створено в папці «Мої Документи\UDC Output Files».

Мал. 2.1.5 конвертування документа

інформація обробка редагування конвертування

- Отримана копія документа буде відкрита або в програмі Adobe Acrobat, або в іншій програмі, призначеній у системі для перегляду файлів з розширенням PDF.

2.2 Перетворення з PDF на WORD

Щоб скопіювати сторінку з PDF-файлу у файл Word, виконав такі дії.

Перейшов до потрібної сторінки.

Натиснув кнопку Text Select Tool на панелі інструментів Basic Tools.

Щоб скопіювати PDF-файл у документ Word повністю, виконав такі дії.

Відкрив PDF-файл у програмі Adobe Acrobat Reader.

У меню View вибрано команду Continuous.

У меню Edit вибрав команду Select All.

У меню Edit вибрано команду Copy.

Перейшов у програму Word і вибрав команду Вставити у меню Правка.

Щоб скопіювати малюнки, виконав такі дії.

Відкрив PDF-файл у програмі Adobe Acrobat Reader.

Утримуючи клавішу SHIFT, натиснув кнопку Text Select Tool. Не відпускаючи кнопку миші, натиснув кнопку Graphic Select Tool на панелі інструментів, що з'явилася.

Коли курсор набув форми перехрестя, намалював прямокутник навколо потрібного малюнка шляхом перетягування курсору.

У меню Edit вибрано команду Copy.

Перейшов у програму Word і вибрав команду Вставити у меню Правка.

Щоб визначити, чи дозволено копіювання тексту з цього документа, виконав такі дії.

Відкрив PDF-файл у програмі Adobe Acrobat Reader.

У меню File вибрав команди Document Info та Security.

Якщо для параметра Selecting Text and Graphics встановлено значення Allowed, текст і малюнки з цього документа можна копіювати до інших програм.

2.3 Редагування отриманого тексту

- відкрив вікно документа

- Вибрав шрифт, міжрядковий інтервал, відступи, команду вирівняти за шириною і т.д.

- У результаті набув необхідного вигляду документа.

ОХОРОНА ПРАЦІ

1. Загальні положення

1. До роботи на персональній електронно-обчислювальній машині (ПЕОМ) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, медичний огляд, вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж на робочому місці та інструктаж з питань пожежної безпеки. Повторний інструктаж через кожні 6 місяців

2. Користувач повинен:

2.1. Виконувати правила внутрішнього трудового порядку.

2.3. Не виконувати вказівки, що суперечать правилам охорони праці.

2.4. Пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та безпеку товаришів по службі.

2.5. Вміти надавати першу медичну допомогу постраждалим від нещасних випадків.

2.6. Вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.

2.7. Виконувати правила особистої гігієни.

2.8. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які можуть впливати на користувача:

а) фізичні:

ураження електричним струмом;

підвищений рівень електромагнітного та рентгенівського випромінювання;

підвищений рівень ультрафіолетового випромінювання;

підвищений рівень шуму на робочому місці від вентиляторів,

процесорів, аудіоплат, принтерів;

підвищений або знижений рівень освітленості та відбитої блискітності;

підвищений рівень втрати зору;

нерівномірність розподілу яскравості у полі зору;

підвищена яскравість світлового зображення;

підвищений рівень пульсації світлового потоку;

в) психофізіологічні:

напруга зору та уваги;

інтелектуальні та емоційні навантаження;

тривалі статичні навантаження;

монотонність праці;

великий обсяг інформації, що обробляється в одиницю часу;

нераціональна організація робочого місця;

1.3 Приміщення з ПЕОМ повинні мати природне та штучне висвітлення. При незадовільному висвітленні знижується продуктивність праці користувача ПЕОМ, можливі короткозорість, швидка стомлюваність (рис. 3.1).

1.4 Не допускається розташування робочих місць ПЕОМ у підвальних приміщеннях та цокольних поверхах.

Мал. 3.1 – Робоче місце

6. Робочі місця ПЕОМ під час виконання творчої роботи, потребує значного розумового напруги чи великий концентрації уваги, слід ізолювати друг від друга перегородкою заввишки 1,5-2,0 м.

7. Виробничі приміщення, в яких розташовані ЕОМ, не повинні межувати з приміщеннями, де рівні шуму та вібрації перевищують норму (механічні цехи, майстерні тощо).

8. Робочі місця з ПЕОМ рекомендується розміщувати окремих приміщеннях. У разі розміщення робочих місць з ПЕОМ у залах або приміщеннях з джерелами небезпечних та шкідливих факторів вони повинні розташовуватись у повністю ізольованих кабінетах з природним освітленням та організованим повітрообміном.

9. Площа, на якій розташовується одне робоче місце з ПЕОМ, повинна становити не менше 6,0 м 2 , обсяг приміщення - не менше 20 м 3 .

10. Поверхня підлоги повинна бути гладкою, без колдобин, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості.

11. При розміщенні робочих місць необхідно виключити можливість прямого засвітлення екрана джерелом природного освітлення.

12. Вимоги до висвітлення для візуального сприйняття операторами інформації з двох різних носіїв (з екрана ПЕОМ та паперового носія) різні.

Дуже низький рівень освітленості погіршує сприйняття інформації при читанні документів, а дуже високий призводить до зменшення контрасту зображення на екрані.

Тому відношення яскравості екрану ПЕОМ до яскравості навколишніх робочих поверхонь не повинно перевищувати в робочій зоні 3:1, а робочих поверхонь і навколишніх предметів (стіни, оснащення) - 5:1.

13. Штучне освітлення у приміщеннях з ПЕОМ треба здійснювати у вигляді комбінованої системи освітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, які слід розташовувати над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку.

14. Для запобігання засвіченню екранів ПЕОМ прямими світловими потоками лінії світильників повинні бути розташовані з достатнім бічним зміщенням щодо рядів робочих місць або зон, а також паралельні до світлових отворів. Бажано розміщення вікон з одного боку робочих приміщень.

При цьому кожне вікно повинно мати світлорозсіювальні штори з коефіцієнтом відображення 0,5 -0,7.

15. Штучне освітлення має забезпечити робочих місцях ПЕОМ освітленість 300-500 лк. У разі неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення, допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрана та збільшення освітленості екрану більше 300 лк.

16. У разі природного освітлення слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, з цією метою можна використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними ламелями, що регулюються.

17. Розташовувати робоче місце, обладнане ПЕОМ, необхідно таким чином, щоб у поле зору оператора не потрапляли вікна або освітлювальні прилади; вони не повинні знаходитись і безпосередньо за його спиною.

18. На робочому місці повинна бути забезпечена рівномірна освітленість за допомогою відбитого або розсіяного розподілу світла.

19. Світлових відблисків від клавіатури, екрана та інших частин ПЕОМ у напрямку очей оператора повинно бути.

20. Для запобігання засліпленню світильники місцевого освітлення повинні мати відбивачі з непрозорого матеріалу або скло молочного кольору. Захисний кут відбивача має бути не менше 40°.

21. Робочі місця ПЕОМ повинні розташовуватися з відривом щонайменше 1,5 м від стіни з віконними отворами, з інших стін - з відривом 1 м; між собою з відривом щонайменше 1,5 м.

22. Основним обладнанням робочого місця користувача ПЕОМ є монітор, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло). Допоміжним обладнанням: пюпітр, підставка для ніг, шафа, полиці та інше.

23. При розміщенні елементів робочого місця слід враховувати:

Робочу позу користувача.

Простір для розміщення користувача.

Можливість огляду елементів робочого місця.

Можливість огляду простору за межами робочого місця.

Можливість робити записи, розміщувати документацію та матеріали, які використовує користувач (рис. 3.2).

Мал. 3.2 – Робоче місце

24. Взаємне розташування елементів робочого місця не повинно заважати виконанню всіх необхідних рухів та переміщень для експлуатації ПЕОМ; сприяти оптимальному режиму роботи та відпочинку, зниження втоми користувача.

25. Для забезпечення точного та швидкого зчитування інформації поверхню екрана монітора слід розташовувати в оптимальній зоні інформаційного поля в площині перпендикулярної нормальної лінії погляду користувача, що знаходиться в робочій позі. Допускається відхилення від цієї площини - не більше 45 °; допускається кут відхилення лінії погляду від нормального - не більше ніж 30°.

26. Розташовувати ПЕОМ на робочому місці необхідно так, щоб поверхня екрана знаходилася на оптимальній відстані від очей користувача, залежно від розміру екрана.

27. Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу або спеціально, регульованої по висоті, робочої поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від ближнього до працюючого краю, кут її нахилу повинен бути в межах 5 ° - 15 °.

28. Принтер потрібно мати так, щоб доступ до нього користувача та його колег був зручним; щоб максимальна відстань до клавіш керування принтером не перевищувала довжину витягнутої руки (висота 900-1300 мм, глибина 400-500 мм).

29. Конструкція робочого столу повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні устаткування, що використовується з урахуванням його кількості, розмірів, конструктивних особливостей (розмір ВДТ, клавіатури, принтера, ПЕОМ та інше) та характеру його роботи.

30. Висота робочої поверхні столу має регулюватися в межах 680-800 мм; в середньому вона має становити 725 мм.

31. Ширина та глибина робочої поверхні повинні забезпечувати можливість виконання трудових операцій у межах моторного поля, що визначаються зоною у межах видимості приладів та досяжності органів управління.

Перевагу слід віддавати модульним розмірам столу, з урахуванням яких розраховуються конструктивні розміри; ширину слід рахувати: 600, 800, 1000, 1200, 1400 мм; глибину - 800, 1000 мм, при нерегульованій його висоті - 725 мм.

32. Поверхня столу може бути матовою з маленьким відображенням та теплоізолюючою.

33. Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менше ніж 600 мм, шириною не менше ніж 500 мм, глибиною на рівні колін не менше ніж 450 мм і на рівні витягнутої ноги - не менше ніж 650 мм.

34. Крісло має забезпечувати підтримку раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови зміни пози. З метою попередження втоми крісло має забезпечувати зниження статичної напруги м'язів шийно-плечової ділянки та спини.

35. Тип робочого крісла повинен вибиратися залежно від характеру та тривалості роботи. Воно має бути підйомно-поворотним і регулюватися по висоті та кутам нахилу сидіння та спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння. Регулювання кожного параметра має бути незалежним та мати надійну фіксацію. Усі важелі та ручки пристосування (для регулювання) повинні бути зручними в керуванні.

36. Сидіння та спинка крісла повинні бути напівм'якими, що не електризуються та з повітронепроникним покриттям, матеріал якого забезпечує можливість легкого очищення від забруднення.

2 Вимоги безпеки перед початком роботи

1. Включити систему кондиціювання повітря у приміщенні.

2. Оглянути робоче місце та привести його до ладу; переконатися, що у ньому відсутні сторонні предмети; все обладнання та блоки ПЕОМ з'єднані із системним блоком за допомогою сполучних шнурів.

3. Перевірити надійність установки апаратури на робочому столі. ВДТ має стояти не на краю столу. Повернути ВДТ так, щоб було зручно дивитися на екран під прямим кутом (а не збоку) і трохи зверху вниз; при цьому екран повинен бути трохи нахилений - його нижній кінець ближче до користувача.

4. Перевірити загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з'єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення захисного екрана.

експлуатація кабелів та проводів із пошкодженою або втратило захисні властивості за час експлуатації ізоляцією;

залишати під напругою кабелі та дроти з неізольованими провідниками;

застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам Правил влаштування електроустановок до переносних електропроводок;

застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

використання пошкоджених розеток, сполучних коробок, вимикачів, а також ламп, скло яких має сліди затемнення або випинання;

підвішування світильників безпосередньо за струмопровідні дроти, обгортання електроламп та світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками - розсіювачами;

використання електроапаратури та приладів в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виробників.

6. Налаштувати освітленість робочого місця.

7. Відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, зручний для користувача нахил його спинки.

8. У разі потреби приєднати до процесора необхідну апаратуру (принтер, сканер тощо). Усі кабелі, які з'єднують системний блок (процесор) з іншими пристроями, слід вмикати та вимикати лише при вимкненому комп'ютері.

9. Увімкнути апаратуру комп'ютера вимикачами на корпусах у послідовності: стабілізатор напруги, монітор, процесор, принтер (якщо передбачається друкування).

10. Відрегулювати яскравість свічення екрана монітора, мінімальний розмір точки, що світиться, фокусування, контрастність. Не слід робити зображення надто яскравим, щоб не стомлювати очей.

яскравість свічення екрану – не менше 100 кд/м;

відношення яскравості екрана монітора до яскравості навколишніх поверхонь у робочій зоні - не більше 3:1;

мінімальний розмір точки світіння - не більше 0,4 мм для монохромного монітора та не менше 0,6 мм для кольорового;

контрастність зображення знака – не менше 0,8.

11. У разі виявлення будь-яких несправностей роботу не розпочинати, повідомити про це керівника робіт.

3.3 Вимоги безпеки під час виконання роботи

1. З відео дисплейним терміналом (ВДТ):

1.1. Необхідно стійко розташувати клавіатуру на робочому столі, не допускаючи її хитання. Водночас може бути передбачена можливість її поворотів та переміщень. Положення клавіатури та кут її нахилу повинні відповідати побажанням користувача. Якщо в конструкції клавіатури не передбачено простір для опори долонь, їх слід розташовувати на відстані не менше 100 мм від краю столу в оптимальній зоні моторного поля. Під час роботи на клавіатурі сидіти прямо, не напружуватись.

1.2. Для зменшення несприятливого впливу користувача користувача типу «миша» (вимушена поза, необхідність постійного контролю, за якістю дій) слід забезпечити вільну велику поверхню столу для переміщення «миші» і зручного упору ліктьового суглоба.

1.3. Не дозволяються сторонні розмови, які дратують шуми.

1.4. Періодично при відключеному комп'ютері прибирати ледь змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою пил з поверхонь апаратури. Екран ВДТ та захисний екран протирають ватою, змоченою у спирті. Не дозволяється використовувати рідину або аерозольні засоби для чищення поверхонь комп'ютера.

Самостійно ремонтувати апаратуру, тим паче ВДТ. Ремонт апаратури виконують лише фахівці з технічного обслуговування комп'ютерів, вони ж раз на півроку повинні відкривати процесор і вилучати пилососом пил та бруд, які там накопичилися.

Класти будь-які предмети на апаратуру комп'ютера, напої на клавіатуру або поруч із нею - це може вивести їх із ладу.

1.6. Для зняття статичної електрики рекомендується іноді торкатися металевих поверхонь заземлених конструкцій приміщення (батарея центрального опалення тощо).

1.7. Для зниження напруженості роботи на ПЕОМ необхідно рівномірно розподіляти та чергувати характер робіт відповідно до їх складності.

З метою зменшення негативного впливу монотонії доцільно застосувати чергування операцій запровадження тексту та числових даних (зміна змісту робіт), чергування редагування текстів та запровадження даних (зміна змісту та темпу роботи) тощо. (Рис. 3.3).

Мал. 3.3 - Чергування виду роботи за комп'ютером

3.1.8. Для зменшення негативного впливу на здоров'я працівників виробничих факторів необхідно застосовувати регламентовані перерви.

1.9. Навантаження за робочу зміну будь-якої тривалості має перевищувати - 6 годин.

1.10. Тривалість безперервної роботи за ВДТ без регламентованої перерви не повинна перевищувати 2 години.

1.11. Тривалість обідньої перерви визначається чинним законодавством про працю та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

1.12. У разі виникнення у працюючих за ВДТ зорового дискомфорту або інших несприятливих суб'єктивних відчуттів слід застосовувати індивідуальний підхід в обмеженні часу робіт за ВДТ та корекцію тривалості перерв для відпочинку або проводити заміну іншими видами робіт (не пов'язаних з використанням ВДТ).

2. На лазерних принтерах.

2.1. Розташувати принтер необхідно поруч із процесором таким чином, щоб сполучний шнур не був натягнутий. Забороняється ставити принтер на процесор.

2.2. Перш ніж програмувати роботу принтера, переконайтеся, що він перебуває в режимі зв'язку з комп'ютером.

2.3. Для досягнення найбільш чистих, з високою роздільною здатністю зображень і щоб не зіпсувати апарат, повинен використовуватися папір, вказаний в інструкції до принтера. Зрізи паперу повинні бути зроблені гострим лезом без задирок - це зменшить ймовірність зминання паперу.

надруковану з одного боку;

занадто гладку та блискучу, а також високотекстуровану;

ламіновану;

рвану, зморщену або з нерегулярними отворами від дірокола чи степлера;

перфоровану на кілька частин або цигарковий (основа копіювального паперу);

з фірмових бланків, заголовок яких надрукований не термостійкими фарбами, які мають витримувати 200 °С протягом 0,1; ці фарби можуть перейти на термозакріплювальний валик та стати причиною дефектів друку.

3.2.5. Дотримуватись правил зберігання картриджа відповідно до інструкції фірми-виробника (далі від прямих сонячних променів, при температурі 0 – 35 °С тощо).

Забороняється:

- Зберігати картридж без пакування.

Ставити картридж на торці, тобто вертикально.

Перевертати картридж етикеткою вниз.

Відкривати кришку валика і торкатися його.

Самому заповнювати використаний картридж.

4 Вимоги безпеки після закінчення роботи

1. Закінчити та записати в пам'ять комп'ютера файл, що знаходиться в роботі. Вийти з програмної оболонки та повернутися у середу MS DOS.

2. Вимкнути принтер, інші периферійні пристрої, вимкнути ВДТ та процесор. Вимкніть стабілізатор, якщо комп'ютер підключено до мережі через нього. Штепсельні вилки витягнути із розеток. Накрити клавіатуру кришкою для запобігання потраплянню до неї пилу.

3. Забрати робоче місце. Оригінали та інші документи покласти в ящик столу.

4. Ретельно вимити руки теплою водою із милом.

5. Вимкнути кондиціонер, освітлення та загальне електроживлення підрозділу.

5 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.2. Команду «Стоп!», подану будь-яким працівником, мають виконати всі, хто її почув.

5.1.3. При ураженні працівника електричним струмом звільнити потерпілого від дії електричного струму:

v відключити електроживлення з цієї ділянки;

v відокремити потерпілого від струмопровідних частин, використовуючи діелектричні рукавички, інші захисні засоби чи ізолюючі речі чи предмети;

v викликати лікаря, а до його прибуття надавати потерпілому першу допомогу;

v повідомити про подію безпосередньому керівникові.

5.1.4. У разі короткого замикання в мережі електроживлення, негайно припинити роботу та відключити пошкоджену електромережу. Доповісти начальнику дільниці. Самостійно усувати коротке замикання ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ!

5.1.5. У разі припинення подачі електроенергії відключити ПЕОМ від мережі, доповісти керівнику ділянки.

5.1.6. При загорянні шнурів живлення негайно припинити роботу, відключити електроживлення ПЕОМ і розпочати гасіння пожежі вуглекислотним вогнегасником, за необхідності викликати пожежну команду - тел. 01. Доповісти керівнику ділянки.

5.1.7. У разі загрози аварійної ситуації, працівник зобов'язаний вжити посильні заходи щодо її запобігання, надати першу допомогу постраждалому, повідомити свого безпосереднього керівника, за необхідності викликати швидку допомогу.

5.1.8. При виникненні нещасного випадку, при можливості (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших працівників і не призведе до більш важких наслідків), необхідно зберегти обладнання та обстановку на робочому місці в стані, який був на момент події.

1.9. При усуненні наслідків аварії чи стихійного лиха виконання правил безпеки всім категорій працівників обов'язково.

1.10. Працівники, які допустили порушення вимог цієї інструкції, несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Висновок

У ході виконання даної дипломної роботи я досяг поставленої спочатку мети, а саме, досконально вивчив типи інформації, досліджував та описав способи та технології обробки різних видів такої. У ході написання дипломної роботи я дійшов висновку, що з появою комп'ютерів (або, як їх спочатку називали нашій країні, ЕОМ - електронні обчислювальні машини) спочатку з'явилося засіб обробки числової інформації. Однак надалі, особливо після поширення персональних комп'ютерів (ПК), комп'ютери стали використовуватися для зберігання, обробки, передачі та пошуку текстової, числової, образотворчої, звукової та відеоінформації. З моменту появи перших персональних комп'ютерів - ПК (80-ті роки 20 століття) - до 80% їхнього робочого часу присвячено роботі з текстовою інформацією.

Аналізуючи отриману інформацію слід зазначити: обробку інформації (відтворення, перетворення, передача, запис зовнішні носії) виконує процесор комп'ютера. За допомогою комп'ютера можливе створення та зберігання нової інформації будь-яких видів, для чого служать спеціальні програми, що використовуються на комп'ютерах, та пристрої введення інформації.

p align="justify"> Особливим видом інформації в даний час можна вважати інформацію, представлену в глобальній мережі Інтернет. Тут застосовуються спеціальні прийоми зберігання, обробки, пошуку та передачі розподіленої інформації великих обсягів і спеціальні методи роботи з різними видами інформації. Постійно удосконалюється програмне забезпечення, яке забезпечує колективну роботу з інформацією всіх видів.

Список використаної літератури

1. Інформаційна система. Вікіпедія вільна енциклопедія [Електронний ресурс]

2. Файл-сервер. Вікіпедія вільна енциклопедія [Електронний ресурс]

Шокін Ю.І., Федотов А.М. Розподілені інформаційні системи [Електронний ресурс]

Л.Ф. Куликовський, В.В. Мотов «Теоретичні засади інформаційних процесів: Навч. посібник для вузів». - К. 2009

В. Дмитрієв "Прикладна теорія інформації". – М., 2008

А.Г. Кушніренко, Г.В. Лебедєв, Р.А. Звірінь. «ОСНОВИ ІНФОРМАТИКИ ТА ВИЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ.» КИЇВ «ОСВІТА» 2008

Докучаєв А.А., Мошенський С.А., Назаров О.В. Кошти інформатики в офісі торгової фірми. Кошти комп'ютерних комунікацій. – СПб: ТЕІ, 2010, 32 с.

Комп'ютерні технології обробки інформації. // За ред. Назарова С.І. - М.: Фінанси та статистика, 2008.

Нанс Б. Комп'ютерні мережі. - М: Східна книжкова компанія, 1996.

Фрідланд А. Інформатика – тлумачний словник основних термінів. - М: Пріор, 1998.

Шатт С. Світ комп'ютерних мереж. – Київ: BHV, 2006

Шафрін Ю. Інформаційні технології. - М., 2010